Курська губернія
Ку́рська губе́рнія — одна з центральних чорноземних губерній європейської частини Російської імперії, утворена в 1796. Центр — місто Курськ. Площа губернії становила 40 821 квадратну версту. Населення на 1897 становило 2 371 012 осіб.
| Курська губернія | |
| Герб | |
 | |
| Дата створення / заснування | 12 (23) грудня 1796 |
|---|---|
| Офіційна назва | рос. Курская губерния |
| Країна |  Російська імперія |
| Столиця | Курськ |
| Адміністративна одиниця | Російська імперія Російська республіка Російська СФРР РСФРР Московська область[d][1][2] Російська СФРР |
| Замінений на | Центрально-Чорноземна область |
| На заміну | Курське намісництво |
.png) | |
| Категорія мап на Вікісховищі | d |
 | |
 Курська губернія у Вікісховищі | |
36°11′00″ сх. д. / 51.7166666666947776320739649° пн. ш. 36.1833333333607782833496458° сх. д.
16 жовтня 1925 до складу УРСР від Курської губернії було передано Путивльський повіт (окрім Крупецької волості) та Криничанську і Миропільську волості Суджанського повіту.
Повіти
Курська губернія мала 15 повітів:
- Білгородський;
- Грайворонський;
- Дмитріївський;
- Корочанський;
- Курський;
- Льговський;
- Новооскільський;
- Обоянський;
- Путивльський;
- Рильський;
- Старооскольський;
- Суджанський;
- Тимський;
- Фатежський;
- Щигровський.
Губернатори
- 1797—1798 — Бурнашев Іван Миколайович
- 1798—1799 — Комбурлей Михайло Іванович
- 1799—1803 — Верьовкін Олександр Матвійович
- 1803—1806 — Протасов Павло Іванович
- 1806—1811 — Прозоровський Дмитро Олександрович
- 1811—1818 — Нелідов Аркадій Іванович
- 1818—1826 — Кожухов Олексій Степанович
- 1826—1830 — Лісовський Степан Іванович
- 1830—1831 — Ганскау Яків Федорович
- 1831—1834 — Демидов Павло Миколайович
- 1834—1835 — Паскевич Степан Федорович
- 1835—1839 — Муравйов Михайло Миколайович
Особливості етнічного складу населення
Північні та центральні повіти губернії, що не були частиною Східної Слобожанщини, мали майже повністю російське населення — Фатежський 99,87 % росіян, Щигровський 99,76 %, Дмитріївський 99,18 %, Тимський 98,87 %, Курський 97,19 %, Льговський 95,15 %, Старооскольський 91,35 %.
Південні ж повіти, суміжні з Харківською губернією, які були частиною Східної Слобожанщини, мали змішане населення, подекуди з перевагою українців — так, Грайворонський населяло 58,58 % українців, Путивльський 52,52 %, Новооскільський 51,01 %.
Українці становили майже половину (47,92 %) населення Суджанського повіту, третину (34,31 та 30,09 % відповідно) населення Корочанського та Рильського повітів, п'яту частину (21,23 %) населення Білгородського повіту, десяту частину (10,74 %) Обоянського повіту. Льговський та Старооскольський повіти були «перехідними» зі смуги заселення росіян до українців, адже мали відповідно 4,48 та 8,81 % населення українців.
За працею російського військового статистика Олександра Ріттіха «Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России» 1875 року серед чоловіків призовного віку Курської губернії українців було 23,7 %, росіян — 76,19 %, інших національностей — 0,11 %; значна частка українців була серед чоловіків призовного віку Грайворонського (56,3 %), Новооскільського (54,9 %), Путивльського (49,6 %), Суджинського (46,2 %), Рильського (41,6 %), Білгородського (34 %), Короченського (27,1 %), Старооскільського (12,2 %), Обоянського (11,2 %) та Льговського (9,5 %) повітів[3].
Примітки
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Курська губернія |
- Очільники губерній на «Хронос» [Архівовано 31 грудня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
- Курська губернія. Історична довідка [Архівовано 30 грудня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
- перепис населення 1897 року. Курська губернія [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
