Литвиненко Валентин Гаврилович
Валенти́н Гаври́лович Литвине́нко (28 серпня 1908, Кременчук — 15 грудня 1979, Київ) — український радянський художник і письменник; член Спілки радянських художників України з 1943 року.
| Литвиненко Валентин Гаврилович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження | 15 (28) серпня 1908 Кременчук, Полтавська губернія, Російська імперія | |||
| Смерть | 15 грудня 1979[1] (71 рік) | |||
| Київ, Українська РСР, СРСР | ||||
| Країна |  Російська імперія УНР СРСР | |||
| Жанр | пейзаж | |||
| Діяльність | художник, дитячий письменник | |||
| Вчитель | Самокиш Микола Семенович і Селезньов Іван Федорович | |||
| Відомі учні | Блайвас Семен Мойсейович | |||
| Працівник | Перець | |||
| Член | Спілка радянських художників України | |||
| Партія | ВКП(б) | |||
| Нагороди |      | |||
Життєпис
Народився 15 [28] серпня 1908 року в місті Кременчуці (нині Полтавська область, Україна) у сім'ї незаможнього торгівця. Дитинство провів у селі Дейманівці на Полтавщині[2].
У 1924 році разом із матір'ю переїхав до Криму, де почав працювати спочатку чорноробом, учнем маляра, згодом покрівельником. Працюючи на будівництві, у 1929—1930 роках одночасно навчався у художній студії Миколи Самокиша в Сімферополі. У 1932—1934 роках продовжив навчання на робітфаці при Харківському художньому інституті. У 1934—1935 роках навчався в студії Івана Селезньова в Києві. Після проходження строкої служби у Червоній армії працював у газеті «Комсомолець України»[2].
У передвоєнний час працював у «Держнацмен-видаві», «Дитвидаві», видавництві «Мистецтво». З 1941 року працівник журналу «Перець». У 1941 році, з початком німецько-радянської війни, був мобілізований до армії, та вже через кілька місяців його відкликали у розпорядження Політвидаву при ЦК КП України для вигортовленя плакатів і листівок, малювання карикатур, ілюстрування книжок й брошур[2].
Член ВКП(б) з 1949 року. У 1954—1979 роках проживав у Києві в будинку на вулиці Червоноармійській № 12, квартира № 23[3]. Помер у Києві 15 грудня 1979 року.
Творчість
Працював у галузях станкової та книжкової графіки, станкового живопису. Створював політичні плакати, агітвікна, листівки, сатиричні малюнки, карикатури у дусі соцреалізму, реалістичні пейзажі, ілюстрації до байок, українських народних казок. Численною є шевченкіана художника. Серед робіт:
- автор ілюстрацій
- до байок Івана Крилова (1945) та Леоніда Глібова (1946);
- українських народних казок «Кіт, Лисиця і Півень» (1948), «Лисичка і Вовк» (1975) і «Пан Коцький» (1978);
- творів Миколи Гоголя (1948), Івана Франка («Лис Микита», 1949; «Осел і лев», 1951; 1966; «Захар Беркут», 1960), Лесі Українки («Біда навчить», 1962), Остапа Вишні («Мисливські усмішки», 1958; «Зенітка», 1966);
- збірки «Українські народні казки» (Київ, 1968).
Учасник республіканських художніх виставок з 1944 року, всесоюзних — з 1946 року, зарубіжних — з 1956 року. Мав персональні виставки у Києві у 1952, 1956—1957, 1959, 1971, 1980, 1983 роках, Москві у 1952, 1955, 1982 роках, Ленінграді у 1956 році, Вільнюсі у 1957 році, Одесі у 1962 році, Астрахані у 1969 році. На Всесвітній виставці «Політична сатира в боротьбі за мир» у Москві у 1970 році роботи художника були відзначені золотою медаллю[2].
Роботи художника зберігаються у Національному художньому музеї України і Національному музеї Тараса Шевченка у Києві, Шевченківському національному заповіднику у Каневі, Національному музеї у Львові, Дніпровському, Закарпатському, Запорізькому, Миколаївському, Одеському, Полтавському, Сумському, Харківському, Херсонському, Черкаському і Чернівецькому художніх музеях, Житомирському, Кіровогадському, Кременчуцькому і Рівненському краєзнавчих музеях, Третьяковській галереї у Москві, Астраханській картинній галереї. Архівний фонд митця зберігається у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України (ф. 1000, оп. 1, 2), він налічує 656 одиниць.
Автор казок «Чарівна сопілка», «Стара сосна і дятел-молодець» (обидві — 1957), книжок для дітей[4]:
У мистецтві
Портрет художника у 1973 році створив художник Олександр Данченко.
Відзнаки
- нагороджений
- золотою медаллю «Борець за мир» Радянського Комітету захисту миру (1969);
- орденом Трудового Червоного Прапора;
- орденом Дружби народів;
- почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР;
- заслужений діяч мистецтв УРСР з 1958 року;
- народний художник УРСР з 1960 року.
Примітки
Література
- Литвиненко Валентин // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1962. — Кн. 2, [т. 4] : Крушельницький — Місто (початок). — ISBN 5-7707-4049-3.;
- Литвиненко Валентин Гаврилович // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1966—1968.;
- Литвиненко Валентин Гаврилович // Українські радянські художники : довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 264.;
- Литвиненко Валентин Гаврилович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 133.;
- Литвиненко Валентин Гаврилович // Шевченківський словник. Том 1 / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1976., С. 357;
- Литвиненко Валентин Гаврилович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1981. — Т. 6 : Куликів — Мікроклімат. — 552 с., [22] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с.;
- Литвиненко Валентин Гаврилович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 361—362. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
- Литвиненко Валентин Гаврилович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 367. — ISBN 5-88500-071-9.;
- Катерина Мамаєва. Литвиненко Валентин Гаврилович // Шевченківська енциклопедія: У 6-ти т. — Т.3: І—Л : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2013. — С. 783—784.;
- В. М. Ханко. Литвиненко Валентин Гаврилович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 17 : Лег — Лощ. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7999-5.