Медіавірус

Ду́глас Ра́шкофф у своїй книжці «Media Virus! Hidden Agendas in Popular Culture» 1994 виділяє три види медіавірусів:

• Навмисно створені медіавіруси  — свідомо запускаються, щоб сприяти поширенню будь-якого товару чи ідеології. Прикладами таких вірусів Ра́шкофф називає рекламні трюки та різноманітні акції.
• Віруси-тягачі — виникають спонтанно, але миттєво вдосконалюються та використовуються зацікавленими групами з метою поширення власних концепцій. Найяскравіший приклад — епідемія СНІДу, яка була використана консерваторами для звинувачення гомосексуалів.
• Самонароджені віруси — медіавіруси, що викликають інтерес і поширюються самі по собі. Прикладами можуть служити розсекречення неймовірних нових технологій чи наукові відкриттів.

Більшу частину книги Ра́шкоффа займають приклади різних медіавірусів. На жаль, однозначного і точного визначення, що дозволяє чітко сказати що є медіавірусом, а що ні — немає. 

Сьогодні часто можна спостерігати глобальні ефекти самих різних подій, які потрапили в ЗМІ або Інтернет. До таких подій цілком можна застосувати визначення медіавіруси, оскільки вони викликають значущі для суспільства наслідки, а середовищем розповсюдження є медіасередовище. На практиці медіавірусами називають: скандальні події, плітки про політиків чи поп-зірок, припущення і т. д. Події з негативним або провокаційним підґрунтям, що викликають помітні для суспільства наслідки. 

Приклади, що викликали найбільший суспільний резонанс:

• Медіавіруси можуть послужити поштовхом до масових заворушень, як, наприклад, у випадку з побиттям чорношкірого Родні Кінга білими поліцейськими на початку 1990-х, знятого на відеоплівку, що потрапила в американські ЗМІ.

• До медіавірусів, очевидно, можна віднести і сексуальний скандал Клінтон — Левінскі навколо колишнього, а тоді чинного президента США Білла Клінтона і Моніки Левінські, використаний республіканцями для ослаблення позицій демократів в цій країні. 

• Джерелами медіавірусів можуть виступати телепередачі та мультсеріали, наприклад «Сімпсони». Проблема медіавірусів, що поширюються серед дітей і тінейджерів, привертає особливу увагу.

Нещодавно українські простори Інтернету атакував медіавірус з кодовою назвою — «Якого ж кольору ця сукня?». 

25 лютого дівчина під ніком Swiked опублікувала на Tumblr фотографію сукні і поставила своїм друзям просте питання про те, якого воно кольору. Питання кольору здійняло на вуха ледь не увесь світ. Через лічені години мільйони людей розділилися на два табори: одні стверджували, що сукня синьо-чорна, а інші — що біло-золотиста. Але навіть після того, як автор фото підтвердила, що воно дійсно синє з чорними смужками, дебати в мережі не припинилися і тривають досі.

Хоча те, що люди бачать кольори по-різному ні для кого не секрет. Вчені давно прийшли до висновку, ща наше сприйняття кольору формується під впливом зовнішнього світу.

• Упячка.ру

• Семенюк Г. С. «Зе» як медіавірус: специфіка і трансформації //Актуальні проблеми медіапростору: матеріали конференції. Київ, Київський інститут журналістики КНУ Шевченка, 2019. С. 180—185.
• Семенюк Г. С. Медіавіруси як складник контенту українських мережевих видань [Текст]: дис. … канд. наук із соц. ком. : 27.00.01 / Гліб Сергійович Семенюк. — К, 2013.– 181 с.10.