Метеороїд

мале астрономічне тіло Сонячної системи із приблизними розмірами вїд 100μм до 50 м

Метеоро́їд — невелике тверде небесне тіло, що рухається у міжпланетному просторі, розміром значно менше ніж астероїд, але значно більше ніж атом[1]. Лондонське королівське астрономічне товариство висунуло інше формулювання, згідно з яким метеороїд — це тіло діаметром від 100 мкм до 10 м[2]. Інші джерела обмежують розміри метеороїда до 50 м[джерело?].

Фото метеора
Анімаційна ілюстрація відмінностей між метеороїдом, метеором і метеоритом

Видимий слід метеороїда, який увійшов у атмосферу Землі, називається метеором, а метеороїд, що впав на поверхню Землі — метеоритом.

Найдрібніші метеорні тіла інтенсивно розсіюють сонячне світло і спостерігаються у вигляді зодіакального світла. За фотографічними і радіолокаційними спостереженнями визначено орбіти декількох десятків тисяч метеорних тіл. Переважна більшість їх рухається еліптичними орбітами навколо Сонця. Метеороїди скупчуються в площині екліптики й рухаються в тому ж напрямку, що й планети. Рух метеорних тіл визначається гравітаційним тяжінням Сонця і планет, а також негравітаційними силами, що є результатом взаємодії метеорних тіл з електромагнітним і корпускулярним сонячним випромінюванням (світловий тиск, ефект Пойнтінга — Робертсона тощо). Світловий тиск може виштовхувати за межі Сонячної системи найдрібніші метеорні тіла (менші 10-4 см). У більших, але не досить великих, тіл під дією ефекту Пойнтінга — Робертсона поступово зменшуються розміри та ексцентриситет орбіти, із часом вони можуть впасти на Сонце[3]. На шляху до Сонця метеорне тіло може бути захоплене планетами; найбільше речовини перехоплює Юпітер. Час існування метеорних тіл у внутрішніх областях Сонячної системи (усередині орбіти Юпітера) набагато менший за вік власне планетарної системи. Тому метеорна речовина тут постійно поповнюється.

Джерела метеорної речовини

Докладніше: Метеорний рій

Переважна більшість метеорних тіл має орбіти, схожі з орбітами короткоперіодичних комет. Вони утворюються внаслідок розпаду комет або подрібнення малих планет унаслідок зіткнень[4]. Орбіти дрібніших метеорних тіл можуть досліджуватись лише методами радіолокації. Такі дослідження не дозволяють достеменно вирішити питання про походження таких тіл[джерело?].

Метеорний потік

Докладніше: Метеорний потік

Коли Земля перетинає орбіту метеорного рою, спостерігається метеорний потік. До метеорних потоків належить близько половини яскравих метеорів[3], серед тьмяних метеорів їх відсоток зменшується[джерело?].

Примітки

Див. також

Джерела