Народи Індонезії

Етнічний склад населення Індонезії за даними перепису 2010 року (лише громадяни Індонезії)^[1]:

Паданзьке нагір'я та сусідні райони західної і центральної Суматри населяють мінангкабау. У горах на північ від них живуть батаки, що складаються з шести основних груп, фактично окремих етносів: каро, пакпак (дайрі), тоба, ангкола, сималунгун (тимур) та мандайлінг. Ще далі на північ розселені споріднені з ними гайо та аласи. Північ Суматри займають ачинці (аче).

Східна частина острова заселена народами, що об'єднуються під назвою малайці. Вони складаються з ряду окремих локальних груп: лангкати, делі-малайці, асаханці, сіаки, ріау-малайці, джамбі-малайці, палембанги (мусі-малайці), банканці та ін. Близькими до них є так звані середньосуматранські малайці, що живуть переважно в південній частині Суматри: пасемахи, сераваї, лембаки, семендо, бенкулу та ін. Проміжне місце між мінангкабау як територіально, так і в культурному плані займають керинчі.

На південному заході Суматри розселені реджанги, на півдні — лампунги (абунги та пубіани), комеринги, на островах на захід від Суматри — сималурці, ніасці, ментавайці та енганці. У внутрішніх лісових районах Суматри зберігаються племена, які все ще ведуть кочовий спосіб життя: кубу, лубу, улу, мамаки, батини (сакаї), бенуа, акіти, ломи, дарати та ін. На островах Ріау-Лінга, Банка, а також уздовж східного узбережжя Суматри живуть групи морських кочівників: різні племена оранг-лаутів, секаки, дуани.

Крім того, на території східної та особливо південної Суматри проживають значні групи яванських трансмігрантів. Яванці становлять третину населення провінції Північна Суматра, чверть населення в провінціях Ріау, Джамбі, Південна Суматра, Бенкулу, Острови Ріау й майже дві третини населення провінції Лампунг^[1].

У цьому регіоні розселені три найбільші народи країни: яванці, сунданці та мадурці. Яванці займають більшу (центральну) частину частину острова Ява, сунданці переважають на заході, а мадурці живуть на острові Мадура та в сусідніх районах східної Яви.

В провінції Бантен переважають бантенці, які часто вважаються субетнічною групою сунданців. Мішану етнічну групу становлять батавці (бетаві), що живуть у Джакарті та сусідніх районах провінцій Бантен та Західна Ява. До їх складу увійшли представники різних народів Індонезії, що в різний час прибули до столиці. Мішане походження мають також чиребонці, розселені на північному сході Західної Яви. Вони є потомками яванців та сунданців, що змішалися між собою, а також увібрали елементи китайської та європейської культур.

Бадуї та тенгери — два маленьких народи, що сповідують індуїзм. Перші живуть в оточенні бантенців, другі — в оточенні яванців.

На острові Балі живуть балійці, на острові Ломбок — сасаки, на острові Сумбава — сумбаванці на заході та біма на сході.

Складнішим є етнічний склад населення острова Флорес. Тут живуть мангараї, нгада, наге, енде, ліо, сика, ларантуки. Далі на схід, на островах Солор і Ломблен розселені солорці. Острови Пантар і Алор населяють алорці, а також папуаські алоро-пантарські народи: ламма, тева, недебанг, благар, келон, кафоа, куї, абуї, кабола, версинг, каманг, кула, савіла.

Населення південного ланцюга Малих Зондських островів є таким: на острові Сумба живуть сумбанці, на островах Саву — саву (гаву), на острові Роті та на заході Тимору — ротійці, на острові Тимор — атоні, тетуми, купанзькі малайці.

Прибережні райони Калімантану займають малайці (малайці Понтіанаку, самбаси) на заході, банджари на півдні та буги та малайці Кутею, Берау на сході. Тут же розселені й яванські трансмігранти.

Внутрішні райони острова заселяють його корінні народи, які об'єднуються під назвою даяки: клемантани, ібани, отдануми, нгаджу, мааньяни, дусуни, лавангани, бахау, каяни, кенья, мурути, келабіти, пунани та багато інших.

Найбільші народи Сулавесі — буги та близькі до них макасари — населяють південно-західну частину острова.

На півночі розселені народи, близькі до філіппінців: томіні, горонтало, монгондоу, мінахасці, а на сусідніх островах сангірці й талаудці.

На заході Сулавесі мешкають мандари, в гірських районах центральної частини острова — тораджи (мамаса, палу, коро, ледо, кулаві, садани, калумпанг, тае, тоала та ін.), а на північ від них — кайлі. У східній частині Сулавесі живуть памона (посо), балантаки (селуани), лоїнанги, бангаї, а на південному сході — морі, толаки, бунку, моронене, муна, бутунги (бутон).

Уздовж узбережжя Сулавесі та сусідніх островів живуть морські кочівники баджо (сама, оранг-лаути).

Північну частину острова Хальмахера, а також сусідні острови Моротай, Тернате, Бачан населяють так звані північногальмагерські народи, що розмовляють папуаськими мовами: тернатці, тидорці, тобело, галела та ін. Південногальмагерські народи (гане, саваї, булі та ін.) менш чисельні й говорять австронезійськими мовами.

Центральна й південна частини Молуккських островів заселені австронезійськими народами: суланці, буруанці, амбелауанці, кайєлі, лісела, амбонці, алуне, вемале, серамці, гесерці, летійці, танімбарці, кейці, аруанці та ін. Назви більшості з них відповідають назвам островів, на яких вони проживають.

Більшість населення провінцій Папуа та Західне Папуа становлять різноманітні папуаські народи — корінні жителі Нової Гвінеї. Найбільші серед них екарі, асмати, дані, ялі.

Прибережні райони населяють меланезійські народи (біак-нумфори, раджаампатці, варопени та ін.), а також яванці та інші вихідці із західних районів Індонезії.

• Kewarganegaraan, Suku Bangsa, Agama, dan Bahasa Sehari-hari Penduduk Indonesia [Архівовано 4 липня 2018 у Wayback Machine.]. Hasil Sensus Penduduk 2010 (індонез.)
• Индонезия. Справочник. Н. А. Симония, Л. Ф. Пахомова (ред.). М.: «Наука», 1983, с. 27-31: Население: Национальный состав (рос.)
• Narody_mira._Etnograficheskie_ocherki/Narody_Yugo-Vostochnoy_Azii.(1966).[djv-fax].zip Народы Юго-Восточной Азии. Под редакцией А. А. Губера, Ю. В. Марбтина, Д. Л. Тумаркина, Н. Н. Чебоксарова. Серия «Народы мира: Этнографические очерки». Москва: Издательство «Наука», 1966, с. 409-632: Народы Индонезии (рос.)
• С. И. Брук. Население мира: Этнодемографический справочник. М.: Наука, 1986, с. 340-350: Индонезия (рос.)
• Indonesia — Maps [Архівовано 3 липня 2017 у Wayback Machine.]. Ethnologue: Languages of the World 21ed, 2018 (англ.)