Нікола Порпора
Ніко́ла-Анто́ніо-Джачінто По́рпо́ра (італ. Nicola Antonio Giacinto Porpora, 17 серпня 1686, Неаполь — 3 березня 1768, там само) — італійський композитор, автор понад 40 опер, педагог вокалу.
| Нікола Порпора | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 17 серпня 1686[1][2][…] |
| Місце народження | Неаполь, Неаполітанське королівство[4][5] |
| Дата смерті | 3 березня 1768[1][2][…] (81 рік) |
| Місце смерті | Неаполь, Неаполітанське королівство[4][5] |
| Громадянство | Неаполітанське королівство |
| Професії | композитор, музичний педагог |
| Вчителі | Gaetano Grecod |
| Відомі учні | Фарінеллі[6] і Йозеф Гайдн |
| Жанри | опера |
| porporaproject.com | |
 Файли у Вікісховищі | |
Біографія
Нікола Порпора народився в Неаполі. Почав навчатися музики у віці десяти років у Неаполітанській консерваторії (Conservatorio dei Poveri di Gesu Cristo).
Перша його опера «Аґріппіна» («Agrippina») була поставлена в Неаполі в 1708 році. Друга опера «Береніче» («Berenice») була з успіхом поставлена в Римі в 1710 році. Порпора служив придворним капельмейстером у різних аристократів, в тому числі у принца Гессен-Дармштадського.
Викладав у Неаполітанській консерваторії Conservatorio di S. Onofrio (1715—1721). Був видатним вчителем вокалу. Серед його учнів — знамениті співаки Фарінеллі, Каффареллі, Антоніо Уберті (прозваний «Порпоріно»), а також композитор Йоганн Адольф Гассе, що став потім одним із його головних і постійних суперників в оперному жанрі. Його опери ставили в Римі, Мілані, Венеції, Відні, Лондоні та інших містах Європи.
З 1725 року Порпора жив у Відні, потім у Дрездені. У 1729 році був запрошений до Лондона як диригент оперного театру. Однак не витримав творчого суперництва з Г. -Ф. Генделем і був змушений повернутися до Італії.
З 1736 року Порпора жив у Венеції і Неаполі, з 1747 року в Дрездені, а з 1751 року — у Відні, де Йозеф Гайдн брав у нього уроки композиції. У 1758 році Порпора повернувся до Неаполя, ставши директором Консерваторії Св. Онуфрія (Conservatorio di S. Onofrio).
Останні роки його життя були затьмарені забуттям і бідністю. Помер і похований у Неаполі.
Творчість
Більшість творів Порпори належить до вокальних жанрів. Серед його творів понад 40 опер, 12 серенад, 4 пастіччо, 14 «священних опер» або ораторій, близько 135 кантат, 40 церковних творів для хору, 7 мес, 9 сольних мотетів, 12 антифонів на честь Діви Марії, а також ламентації та дуети. З творів інструментальних жанрів виділяються Віолончельний концерт соль мажор, віолончельна соната фа мажор, 6 камерних симфоній (6 sinfonie da camera a 3, op. 2, 1736, Лондон), скрипкові сонати, клавірні фуги.
Опери
Ораторії
Інструментальна і камерна музика
Посилання
- Нікола Порпора на «Вікілівре»
- Порпора, стаття в ЭСБЕ на «Вікітеці»
- Порпора, біографія і дискографія (англ.) [Архівовано 18 грудня 2010 у Wayback Machine.]
- «The Porpora Project»: біографія (англ.)
- партитури на сайті WIMA
- партитури на сайті IMSLP [Архівовано 24 серпня 2011 у Wayback Machine.]
- партитури на сайті «Mutopiaproject»
