Олександр Рослін

Народився в місті Мальме, Швеція. Художнє навчання отримав в столиці — місті Стокгольм, у Г.Шрьодера. Працював в різних країнах Європи — Німеччині, Італії, Російській імперії, Польщі, Франції. З 1752 року мешкав в Парижі, де через рік став членом Королівської Академії живопису. Два роки (1775—1777) працював в Петербурзі, в 1778-му в Варшаві, потім повернувся в столицю Франції, де помер у 1793 р.

Вважають, що живопис стилю рококо зародився у Франції. Культурні зв'язки сусідніх країн і панівні моди доби досить швидко зробили мистецтво рококо інтернаціональним, здебільшого при королівських дворах чи в аристократичних садибах. Стилистику рококо мають живопис Франції, Італії, німецьких князівств, Австрії (і Чехії в її складі), Російської імперії, найменше Голландії, Португалії, Іспанії (ранішні твори Гойї).

Рослін, що перебрався в Париж у 1752 р., аби мати успіх, повинен був укладатись в панівну моду розвиненого рококо. І його портрети цього періоду цілком в стілістиці рококо — трохи збряклі кольори, перевага в палітрі ніжних відтінків рожевого і блакитного, добре відтворення мод(Віконтеса Маргарита де Гріньян, 1753 р.) Але його художня манера зазнала еволюції. Міцні реалістичні традиції мистецтва Швеції і класицизм Франції з його різкістю і конкретністю спричинили появу портретів на межі стилів — «Дама під покривалом», 1768 р. Кольори яскраві, манера портрета різка і реалістична, від стилістики рококо залишилися лише модна сукня і галантна поведінка. В портреті королеви Швеції 1775 р. Рослін просто покинув компліменти і малює стару королеву старою, ніяк не приховуючи хворобливого і зморшкуватого обличчя, не роблячи королеву ні молодою, ні надто люб'язною. Ще різкішим і реалістичним він був в чоловічих портретах, де від рококо лише маска галантності чи люб'язна посмішка.

Ніяких компліментів собі не робить Рослін і на пізньому автопортреті 1790 року. Лише багатий костюм — свідок матеріального успіху, що досяг художник. Обличчя спокійне, зморшкувате, старість ніяк не прихована.

Серед портретів Росліна заслуговують уваги зовнішньо скромні і досить правдиві портрети митців-колег — старого Франсуа Буше, жінки-художниці Анни Вальє Косте, вченого Карла Ліннея, архітектора Ж. Перронне.

Останній (Портрет архітектора Перроне з дружиною) — це подвійний портрет. Дружина архітектора зручно розмістилася в кріслі біля столу, де працює чоловік. На ній вишукана сукня з квітами і мереживом, на обличчі — багато косметики, що робить її обличчя схожим на порцелянову ляльку. Галантна поза і урочиста сукня справляють враження, що вона присіла на хвилинку, аби підскочити і швидко попрямувати на чергове свято, до яких була така жага в добу рококо у аристократів. Її портрет на тлі завіси міг спокійно бути окремим жіночим портретом, яких багато малював художник. Але поряд з нею стоїть чоловік, що зайнятий творчістю.

В його руках циркуль і модель павільйону. Він щойно вимірював щось на моделі і наче випадково обернувся до художника. Він зовсім не грає натхнення, не удає з себе працівника, як деякі аристократи з паперами і книжками. Архітектор дійсно працює. Робоча поза, момент творчого пошуку — рідкісні в живопису рококо, що так вигідно відрізняє і цей твір Росліна.

• «Автопортрет в червоному», погруддя
• «Якоб Фредерік Клейнкнехт», 1747, німецький композитор і музикант
• «Етьєн Жора́», 1750, французький художник, Лувр
• «Княгиня Мнішек», 1752
• «Карл Фредерік Аделкранц, королівський топограф і архітектор», 1754
• «Княгиня Анастасья Іванівна Трубецькая», 1757, Національна галерея Вікторії, Австралія
• «Жозеф-Марі Вьєн», овал, 1757, французький художник, Версальський палац
• «Франсуа Буше», овал, 1760, Версальський палац
• «Сезар Габріель де Шуазель», міністр фінансів, 1762
• «Георг-Адам Штернберг», дипломат австрійського імператора, 1762
• «Князь Ульріх Шеффер», дипломат Швеції у Парижі, 1763
• «Графиня де Егмонт Піньятеллі», 1763, Інститут мистецтв, Міннеаполіс
• «Абель-Франсуа, Маркіз де Маріньї», 1764, Нац. Музей Версаль та Тріанон
• «Жан-Франсуа Мармонтель», 1767, французький письменник, Лувр
• «Анрі-Леонар Бертен», 1768, Версальский палац
• «Джон Дженнингс з братом і сестрою», 1769, Національний музей Швеції
• «Король Швеції Густав ІІІ з двома братами», 1771, Національний музей Швеції
• «Шарль-Ніколя Кошен», художник, 1774, Нац. Музей Версаль та Тріанон
• «Луїза Ульріка Пруська», королева Швеції, 1775, Національний музей Швеції
• «Князь Олександр Борисович Куракін», 1776, Португалія
• «Російська імператриця Катерина ІІ», 1776, Національний музей Швеції
• «Графиня Катерина Чернишова», 1776, Третьяковська галерея, Москва
• «Князь Андрій Кирилович Розумовський», 1776
• «Наталя Петрівна Голіцина», 1777, пушкінська Пікова дама.
• «Іван Іванович Бецькой», 1777, Ермітаж
• «Князь Микита іванович Панін», 1777, Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва
• «Августа Сюзанна Рослін, дочка художника», 1781
• «Портрет графа З. Г. Чернишова», Ермітаж, Санкт-Петербург
• «Зоя Гіка», молдавська принцеса
• «Художниця Анна Вальє Косте»
• «Луї Жан-Марі Добантон», французький науковець, 1791
• «Марія Амалія Австрійська», княгиня Пармська

• Іспанія
• Росія
• США
• Франція
• Швеція

• Leksykon malarstwa od A do Z. Warszawa: Muza S.A., 1996, s. 622. ISBN 83-7079-621-4.
• Ian. Chilvers: Oksfordzki leksykon sztuki. Warszawa: Arkady, 2002, s. 572. ISBN 83-213-4157-8.
• Per Bjurström Roslin. — Höganäs: Wiken, 1993.
• Magnus Olausson Alexander Roslin. — 2007. — ISBN 978-91-27-08838-2

• Бароко
• Рококо
• Жінки-художниці
• Портрет
• Пастель
• Марі Сюзанна Рослін
• Французьке мистецтво