Опейда Йосип Олексійович

У 1958 р. закінчив Млинівську середню школу (Рівненська область) і вступив на хімічний факультет Львівського університету, який закінчив в 1963 р. і у 1965-66 працював завідувачем лабораторії кафедри фізичної хімії.

Наукова діяльність. Студентом Й. Опейда долучився до наукової роботи, спочатку на кафедрі неорганічної хімії (науковий керівник доцент Гладишевський Є. І.), а з третього курсу — на кафедрі фізичної хімії (науковий керівник доцент. Малєєв І.Й), де займались розробкою нових матеріалів, які використовувались у технології нанесення люмінофорів у кінескопах для пристроїв космічних апаратів. Й. Опейда вивчав адсорбцію синтезованих полімерів на люмінофорі, за результатами цих досліджень опубліковано його перші дві наукові статті у Віснику Львівського університету (1964 р.). Після закінчення Львівського університету в 1963 році Опейда Й. О. за розподілом залишився працювати на кафедрі фізичної хімії хімічного факультету.

З 1966 р. по 1969 р. Опейда Й. О. навчався в аспірантурі Донецького університету (керівник член-кор. АН УРСР Кучер Р. В.), де досліджував кінетику окиснення сумішей алкілароматичних вуглеводнів, у 1969 р. захистив у Донецькому державному університеті кандидатську дисертацію на тему: «Дослідження реактивності пероксирадикалів та молекул алкілароматичних вуглеводнів в рідинно-фазних реакціях окиснення».

З 1969 р. по 1973 р. працював старшим викладачем, доцентом хімічного факультету Донецького університету, досліджував окиснення вугілля киснем повітря з метою пошуку способів передбачення, запобігання та гальмування процесів самозаймання вугілля. При розробці способів реєстрації цього процесу в початковий період ним разом з колегами було відкрито явище хемілюмінесценції при низькотемпературному окисненні вугілля, досліджені кінетичні закономірності цього процесу та запропонований його механізм.

У 1973 р. Опейда Й. О. переходить у Донецьке відділення фізико-органічної хімії Інституту фізичної хімії АН УРСР ім. Л. В. Писаржевського, згодом Ін-т фізико-органічної хімії і вуглехімії АН УРСР (ІнФОВ АН УРСР) на посаду старшого наукового співробітника у відділ радикальних процесів, а з 1975 р. працює заступником керівника відділу. Тут він розширює дослідження окиснення молекулярним киснем сумішей органічних речовин. Його групою отримано великий обсяг даних, теоретичне узагальнення яких сформульовано у вигляді кількісних співвідношень, що визначають тип кривих співокиснення на діаграмі загальна швидкість — склад. На основі встановлених залежностей між реактивністю та селективністю молекул і пероксирадикалів у гомолітичних реакціях ним обґрунтована модель перехідного стану, яка враховує наявність структур з переносом заряду, запропоновано кореляційне рівняння, що описує залежність реактивності радикалів та молекул від їх структури, запропоновано квантово-хімічне трактування отриманих залежностей, У 1981 році Опейда Й. О. очолив відділ досліджень радикальних процесів, а в 1989 р став заступником директора в ІнФОВ АН УРСР. У 1982 р. в Інституті хімічної фізики АН СРСР Опейда Й. О. захистив докторську дисертацію на тему: «Сумісне окиснення алкілароматичних вуглеводнів та їх похідних у рідкій фазі». Після захисту Опейда Й. О. продовжує роботу над теорією елементарного акту в радикальних реакціях, встановленням залежностей активність — селективність частинок у цих реакціях, зв'язку між електронною будовою та реактивністю радикалів і молекул, що є важливими для пошуку раціональних способів керування процесами окиснення та їх оптимізацією.Ним було запропоновано новий теоретичний підхід для опису залежності реактивності радикалів та молекул від їх структури, який поєднує принцип Бела-Еванса-Поляні та теорію Фукуї К. Цей підхід має особливе значення для розуміння механізму каталізу радикальних реакцій. Досягнення в цій області відзначені в 1993 році Державною премією України в галузі науки, яка присуджена Опейді Й. О. за результати, одержані при дослідженні високореактивних інтермедіатів у органічних реакціях.

У 1990-х роках групою Опейди Й. О. виконано цикл досліджень рідинно-фазного окиснення вуглеводнів при дії супрамолекулярних сполук, онійових солей, а також дії неорганічних основ при окисненні сполук з активованими С–Н зв'язками у розчинах пндиметилсульфоксиду. В 2000-х роках Опейда Й. О. розпочав дослідження кінетики і механізму каталізу N гідроксиімідами реакцій окиснення молекулярним киснем. Показано, що прискорюючи реакцію, такі сполуки залежно від субстрату можуть діяти і як каталізатори, і як ініціатори. При окисненні ненасичених сполук вони діють як ініціатори, при окисненні по С–Н зв'язках— як каталізатори, прискорюючи стадію росту ланцюга.

У 2014 р. у зв'язку з російською окупацією Донецька Опейда Й. О. був переведений у Відділення фізико-хімії горючих копалин Інституту фізико-органічної хімії і вуглехімії НАН України (ФХГК ІнФОВ НАН України, Львів) на посаду головного наукового співробітника. Після переїзду організував роботу лабораторії (обладнання, реактиви) для виконання експериментальної частини наукової тематики, пов'язаної з пошуком ефективних каталітичних систем органокаталізатор — гетерогенний чи нанокаталізатор для радикальних реакцій. Напрямком досліджень є розвиток теорії нанокаталізу реакцій окиснення молекулярним киснем, що важливо для отримання цінних кисневмісних сполук з субстратів вуглеводневої та відновлювальної сировини та розширення знань про каталіз процесів за участі радикалів. Експериментально встановлено ключовий для теорії органокаталізу факт, що утворюваний N оксильний радикал, активний в продовженні ланцюга, не вступає в реакцію з пероксильним радикалами, обриваючи кінетичний ланцюг.

Прикладні роботи Опейди Й. О. В кінці 80-х під його керівництвом розпочато дослідження процесів одержання високомолекулярних епоксидних смол високої чистоти. Результати цих досліджень лягли в основу технології одержання у промислових масштабах (тисячі тонн) важливих для електронної промисловості високочистих епоксиноволачних смол. Отримані герметики, створені на основі таких смол, відповідають кращим світовим аналогам. Ця технологія в конкурсному змаганні з технологією розробленою в прикладних інститутах, була визнана кращою і впроваджена на ВО Азот (Навої, Узбекистан), де було налагоджено випуск цих смол.

Педагогічна діяльність Опейди Й. О. пов'язана з хімічним факультетом Донецького університету, де з 1969 по 2021 рр. працював старшим викладачем, доцентом, з 1984 р. професором. Читав основні курси та спецкурси. Отримав звання Соросівського професора (1996 р.). Після переїзду університету у Вінницю Опейда Й. О. у 2015—2017 рр. був завідувачем кафедрою і до 2021 p. працював професором, де читав квантову хімію, математичне моделювання хімічних процесів, методологічні основи фізико-хімічних досліджень, керував курсовими і дипломними роботами студентів. Написав 4 підручники.

Знання мов (англійської, німецької, французької, польської) та викладацька практика сприяли роботі Опейди Й. О. над українською науковою хімічною термінологією. Ним, разом з проф. Швайка О. П., на основі матеріалів термінологічних комісій IUPAC видано термінологічні словники з хімічної кінетики та фізико-органічної хімії, а також універсальний «Глосарій термінів з хімії» (2008, 738с), що містить понад 8300 термінів з усіх розділів хімії, в тому числі з найновіших — супрамолекулярної, комп'ютерної, комбінаторної, екологічної, «зеленої», нанохімії, фемтохімії та ін.Опейда Й. О. є автором понад 500 наукових праць з яких понад 320 статей, 14 книг, 9 винаходів; рецензує статті в міжнародних хімічних журналах; входив до складу оргкомітетів наукових конференцій; виступав з доповідями. Під його керівництвом захищено 20 кандидатських дисертацій, був консультантом 5 захищених докторських дисертацій.

Опейда Й. О. був керівником наукового і філософського семінарів Інституту фізико-органічної хімії і вуглехімії НАН України, секретарем, заступником голови спеціалізованої вченої ради; членом експертної комісії ВАК України. Зараз є членом спеціалізованої вченої ради у Львівській політехніці, членом секції «Хімія» Наукової ради МОН України, членом Комітету наукової термінології при Президії НАН України, членом редколегій наукових журналів: Донецький вісник НТШ, Праці наукового товариства ім. Шевченка, Вісник Донецького національного університету.

Монографії:

• Кучер Р. В., Опейда Й. О., Туровський А. А. Реакційна здатність радикалів i молекул в гомолітичних реакціях. — К.: «Наукова думка», 1972.– 159c.
• Кучер Р. В., Опейда И. А. Соокисление органических веществ в жидкой фазе. — К.: «Наукова думка», 1989. — 208с.
• Шредер Г., Гєрчик Б., Опейда Й., Ніколаєвський А., Рибаченко В. Багатоядерний ЯМР. — Донецьк: 2000. — 112с.
• Шредер Г., Опейда Й., Рибаченко В. Прикладна супрамолекулярна хімія. — Донецьк: «Юго-Восток», 2005. — 267с.

Підручники й навчальні посібники:

• Опейда Й. О., Швайка О. П. Тлумачний термінологічний словник з органічної та фізико-органічної хімії. — К.: «Наукова думка», 1996. — 532с.
• Опейда Й., Швайка О., Ніколаєвський А. Тлумачний термінологічний словник з хімічної кінетики. — Донецьк: «Юго-Восток», 2003. — 274с.
• Опейда Й., Швайка О. Глосарій термінів в хімії. — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758с.
• Опейда Й. О. Методологія фізико-хімічних досліджень. — Донецьк: ДонНУ, 2012. — 143с.
• Опейда Й. О. Математичне та комп'ютерне моделювання в хімії. — Вінниця: ДонНУ, 2015. — 388 с.
• Опейда Й. О. Комп'ютери та експеримент у хімії. — Вінниця: ДонНУ, 2016. — 196 с.
• Опейда Й. О. Квантова хімія. — Вінниця: ДонНУ ім. Василя Стуса, 2017. — 212 с.

Державна премія України в галузі науки і техніки (1993 р.), Відзнака НАН України «За підготовку наукової зміни» (2006 р.), Грамота Верховної Ради України (2008 р.), Почесна грамота Львівської обласної державної адміністрації (2016 р.).

• Опейда Йосип Олексійович^{[недоступне посилання з квітня 2019]}

• Календар знаменних і пам'ятних дат Донецької області. 2012 рік [Текст] / Донец. облдержадмін., упр. культури і туризму, Донец. обл. універс. наук. б-ка ім. Н. К. Крупської; уклад. І. В. Гайдишева; ред. Т. С. Литвин; наук. ред. Н. П. Авдєєнко, Н. В. Петренко; відп. за вип. Л. О. Новакова, засл. працівник культури України. — Донецьк: Сх. вид. дім, 2011. — 113 с.
• Хроніка Донецького відділення Наукового Товариства ім. Шевченка / Упорядник і редактор В. С. Білецький. — Донецьк: НТШ, 2012. — Число 2. — 192 с.

Це незавершена стаття про українського науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.