Остапенко Максим Анатолійович
Максим Анатолійович Остапенко (нар. 4 серпня 1971, м. Запоріжжя) — український науковець, археолог, культурний діяч, військовослужбовець Збройних сил України. Кандидат історичних наук (2013)[1]. Член Національної спілки краєзнавців України[2]. Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2011). Почесний краєзнавець України (2016)[джерело?].
Максим Остапенко | |||
---|---|---|---|
Максим Анатолійович Остапенко | |||
Генеральний директор Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» | |||
Нині на посаді | |||
На посаді з | 28 жовтня 2023 | ||
Попередник | Олександр Рудник | ||
В. о. генерального директора Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» | |||
14 квітня 2023 — 28 жовтня 2023 | |||
Попередник | Олександр Рудник | ||
Генеральний директор Національного заповідника «Хортиця» | |||
2007 — 2022 | |||
Народився | 4 серпня 1971 (52 роки) м. Запоріжжя | ||
Відомий як | науковець, археолог, діяч культури, військовослужбовець | ||
Громадянство | Україна | ||
Alma mater | Запорізький національний університет | ||
Науковий ступінь | кандидат історичних наук | ||
Нагороди | |||
Генеральний директор Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» (від 28 жовтня 2023), генеральний директор Національного заповідника «Хортиця» (2007—2022).
Життєпис
Максим Остапенко народився 4 серпня 1971 року в Запоріжжі[3][4].
Закінчив Запорізький національний університет (спеціальність — історик)[4][5]. Від 1989 року працював лісничим відділу охорони природи; молодшим, старшим та провідним науковим співробітником відділу охорони пам'яток історії та культури; завідувачем відділу музею; заступником директора з наукової роботи (2005—2007); генеральним директором (2007—2022) Національного заповідника «Хортиця»[6].
Перебуваючи на крайній посаді було відкрито: скіфське городище в балці Совутиній; святилище доби бронзи на висоті Брагарня; культові споруди доби бронзи в районі балки Молодняга; підводні археологічні пам'ятки, знайдені в руслі Старого Дніпра: «Запорозька Чайка», бригантина. Був куратором будівництва історико-культурного комплексу «Запорозька Січ»[6].
2012 року обраний головою Запорізької обласної організації Національної спілки краєзнавців України[7]. Після початку повномасштабного російського вторгнення вступив до лав Збройних сил України[8].
Нині в Національному заповіднику «Києво-Печерська лавра»: виконувач обов'язків генерального директора (від 14 квітня до 28 жовтня 2023 року)[8], генеральний директор (від 28 жовтня 2023 року)[9].
Автор понад 30 наукових публікацій[8].
Нагороди
- орден «За заслуги» III ступеня (23 серпня 2011) — за значний особистий внесок у становлення незалежності України, утвердження її суверенітету та міжнародного авторитету, заслуги у державотворчій, соціально-економічній, науково-технічній, культурно-освітній діяльності, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові[10].
Примітки
Посилання
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
Акценти — Максим Остапенко: Інтерв'ю з гендиректором заповідника «Хортиця» — 30.06.2022 на YouTube // Телеканал МТМ Запоріжжя. — 2022. — 30 червня. | |
ДНК Волі — Максим Остапенко, генеральний директор Національного заповідника «Хортиця» — 28.10.2022 на YouTube // Телеканал МТМ Запоріжжя. — 2022. — 28 жовтня. | |
Що буде з заповідником «Києво-Печерська лавра» — новий очільник про виклики на посаді на YouTube // Суспільне Культура. — 2023. — 18 квітня. |
- Остапенко Максим Анатолійович у соцмережі «Facebook»
- Остапенко Максим Анатолійович. Науковці України.
- Остапенко Максим Анатолійович. ПолітХаб.
- Лілія Клименко (8 серпня 2015). Максим Остапенко. Укрінформ.
- Лана Самохвалова (18 липня 2023). Максим Остапенко, в.о. директора Національного заповідника Києво-Печерська Лавра. Укрінформ.
- Валерія Саломатіна (12 серпня 2009). Для Максима Остапенка робоче місце — це книжки... KP.ua.