Пак (супутник)

Пак


Дані про відкриття
Дата відкриття30 грудня 1985
Відкривач(і)С. Сіннот / «Вояджер-2»
ПланетаУран
НомерУран XV
Орбітальні характеристики
Велика піввісь86 004,444 ± 0,064 [1] км
Орбітальний період0,76183287 ± 0,000000014 [1] діб
Ексцентриситет орбіти0,00012 ± 0,000061[1]
Нахил орбіти0,31921 ± 0,021° (до екватора Урана)[1]° до площини екватора планети
Фізичні характеристики
Видима зоряна величина20.5
Середній радіус81 ± 2 [2] км
Площа поверхні~82 400 [3] км²
Об'єм~2 225 000 [3] км³
Маса~2,9× 1018 кг[3] кг
Густина~1,3 г/см³
Прискорення вільного падіння0,028 [3] м/с²
Альбедо0,11 ± 0,1 (при довжині хвилі 0,55 мкм)[4]
Атмосфера
Інші позначення
S/1985 U 1

Пак у Вікісховищі

Пак[5] (англ. Puck) — внутрішній супутник планети Уран.

Був відкритий 30 грудня 1985 року за знімками, зробленими космічним апаратом «Вояджер-2», і отримав тимчасове позначення S/1985 U 1[6]. Названий за ім'ям ельфа з кельтської міфології та англійського фольклору, який є персонажем у п'єсі Шекспіра «Сон літньої ночі». Також позначається як Уран XV[7].

Пак — найбільший з внутрішніх супутників Урана. За розмірами він займає проміжне положення між Порцією і Мірандою, яка є найменшою з п'яти великих супутників. Орбіта Пака також пролягає між двома цими супутниками, точніше між кільцем планети ε та Мірандою[5]. За винятком орбіти[1], радіуса 81 км[2] та геометричного альбедо 0,11[4], про Пак майже нічого невідомо.

Серед відкритих «Вояджером-2» супутників лише Пак вдалося виявити досить рано, щоб устигнути переналаштувати апарат для детальнішого фотографування. Пак має злегка витягнуту форму зі співвідношенням поперечного розміру до поздовжнього 0,97 ± 0,04[2]. Його поверхня густо вкрита кратерами[8] і має сірий колір[2]. Три кратери на поверхні Пака отримали власні назви. Дослідження космічним телескопом «Габбл» і великими наземними телескопами виявили у спектрі Пака лінії поглинання водяного льоду[4][9].

Див. також

Примітки

Джерела