Пале-Рояль

Попри свою назву, палац, що стоїть на площі, був побудований за проєктом Жака Лемерсьє для кардинала Рішельє і спочатку називався кардинальським. Після смерті Рішельє палац зайняла вдовуюча Анна Австрійська з юним Людовиком XIV, потім тут оселився кардинал Мазаріні.

За Людовика XIV і його наступників палац правив міською резиденцією герцога Орлеанського, і в малоліття Людовика XV саме звідси принц-регент керував усією Францією. В одному з флігелів «Король-Сонце» поселив свою фаворитку герцогиню де Лавальєр; там вона народила двох позашлюбних синів короля.

На початку XVIII століття палацові апартаменти були оновлені в стилі рококо. Ці інтер'єри були знищені в 1784 року, коли на місці частини палацу було зведено будівлю театру для розміщення Комеді Франсез. До цього тут існував театр Пале-Рояль, що був настільки ж тісно пов'язаний з життям і творчістю Мольєра, як лондонський «Глобус» — з творчістю Шекспіра.

У ті ж передреволюційні роки власник палацу, герцог Орлеанський, згодом відомий як Філіпп Егаліте, відкрив сад для відвідування всіма охочими й спорудив на площі величні колонади з крамничками. Цей прояв популізму таки спрацював і приніс герцогу Орлеанському прихильність найширших верств паризького суспільства. Незабаром тут засяяли вогнями наймодніші клуби та кав'ярні міста.

1852 року площа була розширена під час реконструкції Парижа, здійсненої під керівництвом барона Османа. У часи Паризької комуни 1871 року палац згорів, але був відбудований вже через два роки й відтоді став осідком різних урядових установ — Державної ради, Конституційної ради та Міністерства культури. Відразу за палацом розташовані старі будівлі Національної бібліотеки.

1986 року на площі з'явилися сучасні інсталяції — так звані Колони Бюрена («Мистецтво перетворює місто»).

• Великий театр Бордо
• Віктор Луї