Пер Лагерквіст
Пер Фабіан Лаґерквіст | ||||
---|---|---|---|---|
Pär Fabian Lagerkvist | ||||
Пер Лаґерквіст, 1950 рік | ||||
Ім'я при народженні | швед. Pär Fabian Lagerkvist | |||
Народився | 23 травня 1891 Векше, Крунуберг, Швеція | |||
Помер | 11 липня 1974 (83 роки) Лідінге, Стокгольм, Швеція | |||
Поховання | Lidingö kyrkogårdd[1] | |||
Громадянство | Швеція | |||
Діяльність | прозаїк, драматург, поет, есеїст | |||
Сфера роботи | література | |||
Alma mater | Університет Уппсала[2] | |||
Мова творів | шведська | |||
Членство | Шведська академія | |||
Конфесія | атеїзм | |||
У шлюбі з | Karen Sørensend[2] і Elaine Lagerkvistd[2] | |||
Діти | Bengt Lagerkvistd і Ulf Lagerkvistd | |||
Премії | Нобелівська премія з літератури (1951) | |||
Пер Лагерквіст у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах |
Пер Лаґеркві́ст (швед. Pär Lagerkvist; 23 травня 1891, Векше, Крунуберг, Швеція — 11 липня 1974, Лідінге, Стокгольм, Швеція) — шведський письменник. Лауреат Нобелівської премії з літератури за 1951 рік.
«За художню силу і абсолютну незалежність суджень письменника, який шукав відповіді на вічні питання, що стоять перед людством». |
- З обґрунтування Нобелівського комітету
Життєпис
Дитинство і юність
Народився він 23 травня 1891 року у місті Векше в провінції Смоланд. У сім'ї начальника місцевої залізничної станції він був молодшим із семи дітей.Відомо, що у батьківському домі висів портрет Мартіна Лютера і було три книги: Біблія, збірник псалмів і книга проповідей.
Лаґерквіст був багатостороннім і розвиненим юнаком, що доводять його тяга до письменництва, любов до малювання і наявність музичного слуху.
Дебютом літературної діяльності письменника стала розповідати «Материнська любов», надрукована у місцевій газеті «Смоландс-Постен» 19 листопада 1906 року. Молодому даруванню тоді було лише п'ятнадцять років.
Гімназійні роки
У гімназійні роки Лаґерквіст захоплювався біологією і знайомився з новою літературою — Августом Стріндбергом і неоромантиками. Під впливом цих занять молода людина перетворюється на радикального соціаліста. Співпрацюючи із соціалістичними журналами та газетами, Лагерквіст випускає бойовий вірш «Ми, сильні», який вийшов на сторінках молодіжного соціал-демократичного часопису «Фрам» у 1910 році. Вірші і новели цього періоду оспівують героїзм і світле майбутнє, але, по суті, вважаються несамостійними, з абстрактними образами.
Завдяки допомозі старшого брата Гуннара, шкільного вчителя, і всієї родини в цілому, Пер продовжував свою освіту в Уппсалі, куди він у 1911 році вирушив вивчати історію літератури і мистецтва. Сім'я молодого письменника, яка не могла похвалитися зайвим достатком, продовжувала допомагати йому протягом багатьох років.
Експериментальна повість «Люди» побачила світ у 1912 році. Це була перша книга Лагерквіста, що оповідає про демонічного героя, одержимого злом.За їдким зауваженням критика Е. Хедена, книга «у більшій своїй частині — але, на жаль, не цілком — складається з тире».[4] У подальшій творчості письменник ніколи не повертався до своїх ранніх творів, таких, як «Дві казки про життя» (1913), книга віршів і ліричної прози «Мотиви» (1914) і збірка новел «Залізо і люди» (1915).
Рання творчість
Під час подорожі до Парижа, яку Лаґерквіст здійснив навесні 1913 року, він знайомиться з групою художників із Скандинавії і звертає увагу на сучасний французький живопис. Сильний вплив справив на письменника кубізм з властивими цьому напряму інтелектуалізмом, естетичною метою, відмовою від наслідування дійсності. Восени того ж року виходить естетичний маніфест «Мистецтво словесне і мистецтво образотворче», який оповідає про шляхи розвитку літератури і живопису. У ньому Лаґерквіст виступає проти розважальної літератури, протиставляючи їй сучасне мистецтво, яке побудоване на простих і стійких елементах. До цього мистецтва, на думку Лаґерквіста, належить у першу чергу кубізм, а в літературі — архаїчні форми поезії з їх простою, але виразною мовою: Біблія, ісландський епос, пам'ятки стародавнього Сходу і т. д.
Твори
Українські переклади
- Маріамна: Повісті / Пер. зі швед. О. Сенюк; Передм. О. М. Звєрєва. Худ. В. М. Попов. Київ, Видавництво художньої літератури «Дніпро», 1988. (Серія «Зарубіжна проза ХХ століття»). Наклад — 30 000.
- О. М. Звєрєв. Повірити, що життя — це добро (12 с.)
- Кат (49 с.)
- Карлик (153 с.)
- Варавва (95 с.)
- Сивілла (108 с.)
- Паломник (166 с.)
- Смерть Агасфера
- Паломник на морі
- Свята земля
- Маріамна (49 с.)
- Варавва; пер. зі швед. Ольги Сенюк ; [передм. та комент. А. О. Мацевича]; Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка Нац. акад. наук України. — Х.: Фоліо, 2011. — 349 с. : фотогр. — (Бібліотека світової літератури). Наклад — 1500. — ISBN 978-966-03-5103-5 (Б-ка світ. л-ри). — ISBN 978-966-03-5651-1[5]
- Карлик
- Варавва
- Сивіла
- Маріамна
Примітки
Посилання
- Лаґерквіст Пер Фабіан // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 7. — ISBN 966-692-744-6.
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Пер Лагерквіст |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пер Лагерквіст |
Це незавершена стаття про письменника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |