Цикорій дикий
Петро́ві батоги́[1][2], або Цико́рій ди́кий[1][2] (Cichorium intybus L.) — вид рослин родини айстрові. Зростає у Північній Африці, Європі (у т. ч. Україні), Західній і Центральній Азії; інтродукований на великі площі Азії, північної й Південної Америки, Австралії, подекуди в Африці.
| Петрові батоги, цикорій дикий | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Айстроцвіті (Asterales) |
| Родина: | Айстрові (Asteraceae) |
| Підродина: | Цикорієві (Cichorioideae) |
| Рід: | Цикорій (Cichorium) |
| Вид: | Петрові батоги, цикорій дикий (C. intybus) |
| Біноміальна назва | |
| Cichorium intybus L., 1753 | |
Опис
Багаторічна шорстка рослина висотою (15)40—80(120) см. Прикореневі листки виїмчасто-перистороздільні, стеблові — ланцетні. Всі квітки язичкові. Кошики 3—5 см у діаметрі, сидять здебільшого пучками в пазухах листків. Обгортка кошиків 2-рядна. Цвіте з червня до осені.
Росте на вигонах, схилах, уздовж доріг.
Кошики петрових батогів розкриваються о 5—6-й годині ранку, а о 10-й вже закриваються, їх використав для створення квіткового годинника видатний шведський ботанік Карл Лінней. Петрові батоги можуть бути й барометром: їхні кошики на дощ не розкриваються.
Шкірясті листки петрових батогів зібрані у прикореневій розетці. Довгий стрижневий корінь проникає в ґрунт на значну глибину — до ґрунтових вод.
Застосування
Петрові батоги широко використовуються у народній медицині. Їхні листки містять 0.1% гіркоти інтибіну. В молочному сокові є лактуцин, лактукопікрин, тараксастерол, калію нітрат, кремнієва кислота, мікроелементи [3]
У харчуванні
Молоді листки їстівні, в них містяться вітамін C, каротин; салати з них особливо корисні для хворих на діабет (у рослині є інулін). Для салату листки варять у солоній воді 7-10 хв, подрібнюють та змішують із розсолом з огірків, часником, гірчицею та перцем. Витримують дванадцять годин і подають з олією до столу. Після сходження снігу листя накривають соломою, стружкою чи папером. Позбавлене світла листя біліє, стає крихким та ніжним.[4]
Культурний сорт цикорію радіккіо італ. radicchio, який ще називають італійським цикорієм, має пурпурове листя з білими прожилками. Радіккіо має гіркий і гострий смак, який пом'якшується, якщо його запікають або смажать.
Корені використовують для приготування сурогату кави. З цією метою у культурі вирощують Цикорій салатний (лат. С. endivia L.).
Цикорій — чудовий медодай, цвіте із липня до вересня, дає багато нектару і пилку. За сприятливих умов (достатня кількість вологи) медопродуктивність дикого цикорію може сягати до 100 кг/га. Мед приємний на смак, голубуватого кольору.[5]
На пасовищах петрові батоги добре їдять тварини.
Галерея
Листя
Квітка
Пуп'янки
Насіння
Салат з радіккіо
Салат з радіккіо
Розрізаний качан радіккіо
Запечений радіккіо
.jpg)
.jpg)
Див. також
Примітки
Джерела
- Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины : справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
- Петрів батіг, придорожник // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1356. — 1000 екз.
- Цикорій дикий // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 452. — ISBN 5-88500-055-7.
- Цикорій дикий // Дикі їстівні рослини України / Рева М. Л., Рева Н. Н.. — Київ : «Наукова думка», 1976. — С. 15—18, 40, 132.
 | Це незавершена стаття про айстрові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |