Постійне представництво
Постійне представництво — в міжнародному праві орган (місія) представницького характеру, який засновує держава при одній або кількох міжурядових міжнародних організаціях, членом яких вона є. Таке представництво у міжнародній організації має право користуватися прапором та емблемою своєї країни. Правовий статус, характер і обсяг привілеїв та імунітетів постійного представництва та його співробітників регламентують міжнародні угоди, а також законодавство країни перебування.
Постійне представництво — в українському законодавстві, постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів.[1]
Представництво може бути визнане постійним, зокрема якщо його діяльність має господарський характер, аналогічна діяльності нерезидента й фактично здійснюється не для нерезидента, а для третіх осіб[2][3]. Але не можна визнати представництво постійним, якщо діяльність представництва не можна ототожнювати з діяльністю материнської компанії[4].
Див. також
Примітки
Джерела
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Наказ МІНФІНу України [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] № 1588 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» від 09.12.2011.
Література
- В. М. Репецький. Постійне представництво при міжнародній організації // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
Посилання
- Постійне представництво при міжнародній організації [Архівовано 13 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
