Прапор Аргентини

Сучасний прапор Аргентини став державним в 1812 році. Він складається з трьох рівних за шириною горизонтальних смуг — крайні пофарбовані у світло-блакитний, центральна — в білий колір. В 1818 році в центр прапора було поміщено жовте «травневе сонце» (ісп. Sol de Mayo), що символізує інкського бога сонця і назване так на честь Травневої революції.

Прапор Аргентинської Республіки
Прапор Аргентинської Республіки
Використання
Пропорції 9:14
Затверджений 27 лютого 1812
Кольори
блакитний
білий
Тип державний
Приналежність Аргентина

CMNS: Прапор Аргентинської Республіки у Вікісховищі
Святковий прапор Аргентинської Республіки
Святковий прапор Аргентинської Республіки
Використання
Пропорції 9:14
Затверджений 27 лютого 1812
Кольори
блакитний
білий
Тип святковий
Приналежність Аргентина

CMNS: Святковий прапор Аргентинської Республіки у Вікісховищі

Повна версія прапора, що включає зображення сонця, іменується «офіційним церемоніальним прапором» (ісп. Bandera Oficial de Ceremonia), прапор без сонця — «святковим прапором» (ісп. Bandera de Ornato). Офіційна версія прапора завжди повинна підніматися вище святкової.

У всіх інших відносинах обидва варіанти національного прапора вважаються повноправними.

Історія

Ескіз прапора був запропонований Мануелем Бельграно. Він складався з трьох рівних по ширині горизонтальних смуг - крайні пофарбовані в світло-блакитний, центральна - в білий колір. У 1818 році в центр прапора було поміщено жовте «травневе сонце» (ісп. Sol de Mayo), що символізує інкського бога сонця і назване так на честь Травневої революції.

Повна версія прапора, що включає зображення сонця, іменується «офіційним церемоніальним прапором» (ісп. Bandera Oficial de Ceremonia), прапор без сонця - «святковим прапором» (ісп. Bandera de Ornato). Офіційна версія прапора завжди повинна підніматися вище святковою. У всіх інших відносинах обидва варіанти державного прапора вважаються повноправними.

До 1985 року офіційний церемоніальний прапор (із зображенням «травневого сонця») міг використовуватися тільки державними і провінційними урядовими установами. Фізичні особи могли використовувати виключно прапор без сонця. Це було закріплено в положенні від 1943 року, і потім підтвердилося в указом 10302 від 1944 року. Безпосередніми попередниками цього правила були укази 1027, 5256 і 6628 від 1943 року.

Відповідно до статті 1 Закону 23.208 від 25 липня 1985 року, прийнятого Декретом 1541 від 16 серпня того ж року, для всіх аргентинців був встановлений єдиний прапор з «травневим сонцем». У статті 2 цього Закону скасовувалися всі попередні закони, що обмежували використання «офіційного церемоніального прапора» для фізичних осіб.

ПрапорДатаОпис
1812Горизонтальний біколор білого та блакитного кольору, прапор Мануеля Белграно.
1812–1818Горизонтальний трикутник світло-синього та білого (середній). Позначається як Прапор Мачі. Офіційно прийнятий у 1816 році.
1818–1819Нинішній державний прапор. Прапор Об'єднаних провінцій.
1819–1820Нинішній державний прапор, проте темно-синій.
1820–1829Державний прапор.
1829–1835Поточний прапор, але із темно-фіолетовим замість світло-синього кольору вгорі та внизу. Прапор, обраний Хуаном Мануелем де Росасом після його сходження на владу та в новоствореній Аргентинській конфедерації.
1835–1850Прапор Аргентинської Конфедерації.
1850–1861Прапор Аргентинської Конфедерації.
1861–наразіПрийняття нинішнього прапора в Аргентинській Республіці.

Інтерпретація значення

Згідно з найпоширенішою інтерпретацією значення прапора, він уособлює небо, хмари, сонце. Тим не менш, існує кілька народних переказів, що пояснюють значення кольорів у прапорі інакше. Згідно з одним із них, блакитний колір символізує річку Ла-Плата (ісп. Río de la Plata — буквально «Річка срібла»), а білий — срібло (назва «Аргентина» походить від латинської назви срібла, лат. argentum). Є також думка, що колір прапора засновано на традиційних кольорах королівської династії Бурбонів. Згідно зі ще одним варіантом, блакитний і білий — кольори шат Діви Марії.

Див. також

Примітки

Література

  • Все про світ. Країни. Прапори. Герби: енциклопедичний довідник / [відповідальний за випуск М. Ілляш]. — К. : Школа, 2001. — 622 с. ISBN 966-7657-79-5.

Посилання