Президія Верховної Ради СРСР

Прези́дія Верхо́вної Ра́ди СРСР — найвищий колегіальний орган державної влади в СРСР, який був підзвітний Верховній Раді СРСР.

Президія Верховної Ради СРСР
рос. Президиум Верховного Совета СССР
Загальна інформація
Країна СРСР СРСР
Дата створення 1938 рік
Попередні відомства Центральний виконавчий комітет СРСР
Дата скасування 1991 рік
Замінено на Президент СРСР
Штаб-квартира 14-й корпус Кремля, Москва
голова Президії Верховної Ради СРСР Михайло Калінін (перший)
Михайло Горбачов (останній)
Підвідомчі органи Верховна Рада СРСР
Мапа

Президія обиралась на спільному засіданні Ради Союзу і Ради Національностей на першій сесії Верховної Ради чергового скликання у складі голови Президії, 15 заступників — по одному від кожної союзної республіки, секретаря Президії й 20 членів Президії. Пізніше цю норму було замінено на:

Для організації роботи Верховної ради СРСРстворюється Президія Верховної ради СРСР на чолі з ГоловоюВерховної Ради СРСР. До складу Президії Верховної Ради СРСРвходять: Голова Ради Союзу і Голова Ради Національностей, їхнізаступники, голови постійних комісій палат і комітетів ВерховноїРади СРСР, інші народні депутати СРСР — по одному з кожної союзноїреспубліки, а також два представники від автономних республік іодин — від автономних областей і автономних округів.

Повноваження Президії були визначені Конституцією СРСР.

Стаття 118:

…Президія Верховної Ради СРСР здійснює підготовку засіданьЗ'їзду і сесій Верховної Ради СРСР, координує діяльність постійнихкомісій палат і комітетів Верховної Ради СРСР, організовуєпроведення всенародних обговорень проектів законів СРСР та іншихнайважливіших питань державного життя.
   Президія Верховної ради СРСР забезпечує публікацію мовами союзних республік текстів законів СРСР та інших актів, прийнятихЗ'їздом народних депутатів СРСР, Верховною Радою СРСР, їїпалатами, Президентом СРСР.
Рішення Президії Верховної ради СРСР оформляються у виглядіпостанов…

Література

  • Політичний словник. Редакція: В. К. Врублевський, В. М. Мазур, А. В. Мяловицький. Видання друге. — К.: Головна редакція УРЕ, 1976, стор. 424—425.

Посилання