Пізанський університет

Пізанський університет
; UNIPI
	43°42′59″ пн. ш. 10°23′54″ сх. д. / 43.71650833336077824° пн. ш. 10.398458333360777° сх. д. 10°23′54″ сх. д. / 43.71650833336077824° пн. ш. 10.398458333360777° сх. д.
Тип	громадський університет; видавець відкритого доступу[d] і архів
Країна	Італія
Гасло	In supremæ dignitatis
Засновано	1343
Студентів	49 108
Приналежність	Pisa University Systemd
Членство у	ORCID[d], Асоціація університетів Європи, Netval Research Universities Networkd, Коаліція з покращення оцінки дослідженьd і European Open Science Cloud Associationd;
Мова викладання	італійська
Випускники	Категорія:Випускники Пізанського університету
Штаб-квартира	Піза
Сайт	unipi.it(італ.)(англ.)(кит.)(ісп.)(порт.)(рос.); sba.unipi.it/it/biblioteche/archivio-generale-di-ateneo(італ.)
	University of Pisa у Вікісховищі

Пізанський університет (італ. Università di Pisa) — навчальний заклад у Тоскані, Італія, один з найстаріших університетів Європи, чия історія простежується з XI століття. Статус університету отримав 3 вересня 1343 року. Загальне число студентів: близько 57 тисяч, кількість факультетів: 11.

Пізанський університет входить до Пізанської університетської системи (італ. Sistema Universitario Pisano), яка зараз включає 3 навчальних заклади, в тому числі найпрестижнішу в Італії Вищу Нормальну Школу.

Історія

Пізанський університет було засновано декретом Папи Климента VI 3 вересня 1343 року на базі шкіл, що існували в Пізі з XI століття. У момент заснування викладалися теологія, цивільне право, канонічне право і медицина.

1403 року, після захоплення міста Флоренцією, університет припинив роботу. 1473 року, стараннями Лоренцо Медічі, навчання відновилося і розширилося. Незабаром, однак, пішли нові війни й заколоти; в 1494 році університет було евакуйовано, він розміщувався в різних містах Італії і лише 1543 року, при Козімо I, повернувся до Пізи. 1545 року герцог Козімо затвердив університетський статут.

До кінця XVI століття Пізанський університет, при щедрій підтримці тосканських герцогів Медічі, стає одним з найавторитетніших навчальних закладів Європи, особливо в області права і медицини. В 1544 році при університеті був розбитий найстаріший в Європі академічний ботанічний сад, побудована обсерваторія, зібрана багатюща бібліотека, збільшилася кількість кафедр (включаючи математику, природничі науки, хімію та ін.)

У числі знаменитих студентів університету був місцевий уродженець Галілео Галілей; з 1589 по 1592 і Галілей був професором математики Пізанського університету. Пізніше, з 1610 року і до кінця життя, Галілей за указом герцога знову був зарахований на цю посаду, але без обов'язку викладати.

Після засудження Галілея італійська наукова школа занепадає. Відродження її було пов'язано з наполеонівськими реформами, і особливо з об'єднанням Італії. В 1839 році в Пізі відбувся Перший конгрес вчених Італії, а в університеті з'являється перша в світі кафедра сільського господарства. Після об'єднання Італії Пізанський університет знову стає передовим і престижним навчальним закладом країни.

У XX столітті кількість факультетів і кафедр було значно збільшено: з'явилися економіка, лінгвістика, фармацевтика, політика, література та ін.

Сучасний стан

Пізанський університет складається з 11 факультетів і 57 відділень.

Крім цих підрозділів, університет включає великі науково-дослідні центри по сільському господарству, астрофізиці, обчислювальної математики, інженерії, медицині та ветеринарії.

Корпуси університету розсіяні по місту, переважно по його центральній частині.

Найбільш відомі випускники і співробітники

Джуліано Амато, політик
Ісаак Артом, сенатор, головний секретар Кавура
Одоардо Беккари, ботанік
Лоренцо Белліні, анатом, фізіолог, поет, особистий лікар Козімо III Медічі
Еудженіо Бельтрамі, математик
Чезаре Борджіа, воєвода і кардинал
Джованні Альфонсо Бореллі, фізик
Андреа Бочеллі, оперний співак
Філіппо Буонарроті, революціонер
Андреас Везалий, анатом
Віто Вольтерра, математик
Галілео Галілей, фізик
Алессандро Д'Анкона, письменники і критик
Бонавентура Кавальєрі, математик
Бенедетто Кастеллі, фізик
Климент IX, папа римський
Климент XII, папа римський
Марчелло Мальпігі, біолог і лікар
Оттавіано Фабріціо Моссотті, фізик, математик і астроном
Карло Йосипович Поццо ді Борго, російський дипломат і державний діяч
Грегоріо Річчі-Курбастро, математик
Сальваторе Трінкезе, малаколог
Франческо Феррара, сенатор, економіст, глава мінфіну Італії
Енріко Фермі, фізик
Андреа Чезальпіно, лікар

Примітки

↑ SIUSA

↑ https://www.unipi.it/index.php/presentazione/item/1341-lateneo-incifre

↑ ^а ^б ^в https://eua.eu/about/member-directory.html

↑ https://orcid.org/members/001G000001qlQMmIAM-universita-degli-studi-di-pisa

↑ https://web.archive.org/web/20231020113811/https://orcid.org/members

↑ https://web.archive.org/web/20220805081904/https://netval.it/chi-siamo/soci-netval/

↑ https://web.archive.org/web/20231109092552/https://coara.eu/coalition/membership/

↑ https://eosc.eu/members/

Посилання

Офіційний сайт (англ.) (італ.)

[1]

[2]

[3]

[5]

[6]

[4]

[7]

[8]

[9]

Search