Піма (народ)

Цей народ походить від носіїв археологічної культури Хохокам. До приходу європейців дане плем'я проживало матрилокально річками Хіла і Солона, Які та Сонора, в передгір'ях Сьєрра-Мадре. В цілому піма були мирним народом, але інколи воювали з апачі, що здійснювали наскоки на їхні поселення.

Перше знайомство піма з європейцями, коли у 1539 році до піма прибув іспанський місіонер Маркос де Ніса. У 1694 році о. Кіма землі піма були оголошені іспанськими володіннями. Втім контакти з представниками колоніальної влади були нечастими. У 2-й пол. XVII ст. іспанці заснували на них форти, шахти і ранчо.

З 1821 року до поселень стали прибували представники Мексики, особливо посилилися з ними контакти у 1830-х роках. У середині XIX ст. на берегах річки Хіла з'явилися англомовні поселенці. У 1848 році після завершення мексикано-американської війни піма стають підопічними федерального уряду США. З початком золотої лихоманки через поселення пролягав шлях європейців-золотошукачів. З 1853 року, коли уряд США купив Аризону у Мексиці піма остаточно підпали під владу американців.

Протягом 1870—1880-х років американці позбавляють народ піма найкращих земель і витісняють до резервації.

Натепер основна частина народу піма проживає в громаді Хіла-Рівер (територія понад 2200 км в центральній частині штату Аризона). Громада розділена на кілька округів, в кожному з яких є місцева адміністрація. Самоврядування громади здійснює обраний губернатор. Також частина індіанців, що свого часу мігрували на північ, на береги Солоної річки, проживає в громаді Солт-Рівер (217 км²). Нею керують обраний президент і племінна рада.

Загальна чисельність піма становить майже 20 тис. осіб. До племен, споріднених піма, відносяться тохоно-оодхам, хіа-кед-оодхам і собайпурі (нині зникле).

Основним заняттям піма було переважно (до 60 %) іригаційне землеробство з вирощуванням бобів, кукурудзи, гарбуза, бавовнику, а також полювання, збиральництво, текстильне ремесло. З XVIII ст. стали вирощувати пшеницю. Збирали врожай 2 рази на рік: озиму пшеницю та кукурудзу.

Нині, окрім традиційних сфер господарства, діють казино, курси гольфу, курорт, тематичний парк розваг у стилі «Дикого Заходу», промислові парки, сміттєві звалища і постачання будівельних матеріалів.

Розмовляють мовою оодхам сонорської групи юто-ацтекської мовної родини.

До приходу європейців стояло на порозі класового суспільства. Основними соціальними одиницями були патріархальна родина і сусідська громада. Мешкали у невеличких будинках. Дітям від 10 років до вступу в шлюб заборонялося вимовляти власні імена. Також до тепер члени племені не вимовляють імена померлих вголос, оскільки вважається, що це до нещастя.

• Henry F. Dobyns: The Pima-Maricopa. Chelsea House Publishers, New York 1989, ISBN 1-55546-724-5.
• Marla Felkins Ryan: Pima (Tribes of Native America). Blackbirch Press, San Diego, Ca 2004, ISBN 1-56711-699-X.