Ребекка Фергюсон

Народилася 19 жовтня 1983 року у шведському Стокгольмі й виросла в одному з центральних районів міста, Васастан^[sv][4]. Її мати, англійка Розмарі Ферґюсон,^[5][6] переїхала з Британії до Швеції у 25 років^[5], а батько — швед^[7]. Дівчина відвідувала англомовну школу у Швеції та була вихована двомовною, розмовляючи шведською й англійською^[8]. Окрім того, вона відвідувала музичну школу Адольфа Фредріка в Стокгольмі^[sv] та закінчила її у 1999 році^[9]. З 13 років Ребекка працювала моделлю та з'являлася в журналах і телевізійних рекламних роликах^[10].

З дитинства займалася танцями: балетом, чечіткою, джазом, вуличним фанком і танго. Кілька років викладала аргентинське танго у танцювальній трупі в Лунді^[11], паралельно виконавши кілька ролей у короткометражних фільмах^[12]. Досліджуючи, чим саме хоче займатися, Ребекка часто змінювала роботу: працювала в дитячому садку нянею, в ювелірній і взуттєвій крамницях, в ресторані корейської кухні^[13].

Першу роль і успіх приніс телесеріал, мильна опера «Нові часи»^[sv] (швед. Nya tider), що знімався впродовж 1999—2000 років^[13]. Пізніше, 2002 року, вона зіграла Кріссі Ерікссон у шведсько-американському мильному серіалі «Оушнавеню»^[sv] (англ. Ocean Ave.). Шведський режисер Річард Гоберт^[sv] помітив її на міському ринку Сімрішамна^[sv] у 2011 році й запросив знятися у фільмі «Подорож до Антіба» (швед. En enkel till Antibes)^[14]. Пізніше Ферґюсон з'явилася у фільмі жахів «Привид-потопельник»^[sv] (швед. Strandvaskaren; 2004 рік) і фільмі «Ми» (швед. Vi; 2013 рік) разом зі шведським актором Ґустафом Скашгордом^[15][16].

У серпні 2012 року було оголошено, що Ферґюсон отримала роль королеви Єлизавети Вудвілл у 10-серійній історичній телевізійній драмі BBC «Біла королева» 2013 року^[17], заснованій на романах Філіппи Ґреґорі «Війна кузенів» (англ. The Cousins' War) про жінок часів війни Червоної та Білої троянд^[18]. Гра Ферґюсон у «Білій королеві» була зустрінута критикою позитивно^[19] та принесла їй номінацію на премію «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль мінісеріалу або телефільму^[20].

У 2015 році Ферґюсон втілила Ільзу Файуст, головну жіночу роль у п'ятому фільмі серії «Місія нездійсненна», «Місія нездійсненна: Нація ізгоїв», за яку отримала схвальну критику^{[21][22][23][24]}. Том Круз власноруч обрав Ферґюсон після перегляду «Білої королеви»^[25][26]. Через три роки Ферґюсон ще раз зіграла у франшизі, у шостому фільмі «Місія нездійсненна: Фолаут»^[27].

2016 року Ферґюсон зіграла подвійні ролі Каті та Лорен у шпигунському трилері про часи Холодної війни режисера Шаміма Саріфа^[en] «Попри падаючий сніг»^[en] (англ. Despite the Falling Snow) разом із Семом Рейдом^[en] і Чарльзом Денсом^[28]. За роботу в стрічці вона отримала нагороду «за найкращу жіночу роль» на Празькому фестивалі незалежного кіно^[en] 2016 року^[29]. Пізніше, того ж року, акторка знялася у фільмі Стівена Фрірза «Флоренс Фостер Дженкінс» разом з Меріл Стріп^[30] і в екранізації трилера Тейта Тейлора^[en] «Дівчина у потягу» разом з такими кінозірками, як Гейлі Беннетт, Емілі Блант, Джастін Теру та Люк Еванс. Акторка була в списку на роль у фільмі про Ґамбіта^[en] з комікс-франшизи про людей «X» з Ченнінгом Тейтумом в головні ролі, однак відмовилася від участі в проєкті на противагу «Дівчині у потягу»^[31].

2017 рік відзначився в кар'єрі Ферґюсон трьома великими ролями. Вона виконала головну жіночу роль у науково-фантастичному фільмі жахів Даніеля Еспіноси «Життя» разом з Джейком Джилленголом і Раяном Рейнольдсом^[32], пізніше знялася в кримінальному трилері Томаса Альфредсона^[sv], екранізації роману норвезького письменника Ю Несбе, «Сніговик» разом з Майклом Фассбендером і Шарлоттою Генсбур у головних ролях^[33], а також знялася в ролі шведської оперної співачки Єнні Лінд у музичному фільмі «Найвеличніший шоумен» з Г'ю Джекманом і Мішель Вільямс у головних ролях^[34].

У 2019 році Ферґюсон зіграла кілька головних ролей у кіно, зокрема, у фільмі «Доктор Сон», екранізації однойменного роману Стівена Кінг^[35]. Пізніше втілила леді Джессіку в екранізації «Дюни» Дені Вільнева, яка вийшла на екрани у 2021 році^[36]. Пізніше було заявлено, що акторка знову зіграє цю роль у сиквелі «Дюна: Частина друга», вихід якого заплановано на другу половину 2023 року^{[37][ангажоване джерело]}. У 2023 році Ферґюсон знялась у науково-фантастичному серіалі від Apple TV+ під назвою «Бункер» (англ. Silo), крім виконання головної героїні Ребекка також виступила виконавчим продюсером серіалу^[38].

Ребекка Ферґюсон народилася в сім'ї англійки^[5][6] Розмарі Ферґюсон та батька-шведа^[7]. Бабуся за матір'ю походить з Північної Ірландії, а дідусь — шотландець^[6]. Ребекка взяла прізвище матері як сценічне ім'я^[41]. Її мати допомогла гурту ABBA перекласти тексти пісень з альбому Waterloo 1974 року англійською мовою^[42], а також і з'явилася на обкладинці альбому гурту 1975 року^{[43][неавторитетне джерело]}.

У 2007 році Ферґюсон народила сина від свого хлопця Людвіґа Голлберґа. Після успіху на телебаченні та народження дитини вона переїхала з ними до Сімрішамна^[sv], містечка на південно-східному узбережжі Швеції. У квітні 2015 року розійшлася з бойфрендом^[44]. З 2016 року Ферґюсон зустрічається з Рорі, від якого середині 2018 року народила доньку^[45][46], а наприкінці того ж року пара одружилася^[45]. Вони мають будинок у Річмонді, на південному заході Лондону^[47].