Ренато Дульбекко
Ренато Дульбекко (італ. Renato Dulbecco (22 лютого 1914 — 20 лютого 2012, Катандзаро, Калабрія) — італійський вірусолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицині в 1975 у (спільно з Девідом Балтімором та Говардом Теміним) «за відкриття, що стосуються взаємодії між онкогенними вірусами і генетичним матеріалом клітини».
Ренато Дульбекко | |
---|---|
Renato Dulbecco | |
Народився | 22 лютого 1914 Катандзаро, Італія[1][2][3] |
Помер | 20 лютого 2012 (97 років) Ла-Хоя, Сан-Дієґо, Каліфорнія, США[4][5] |
Місце проживання | США Імперія Мілан Ла-Хоя |
Країна | Італія |
Діяльність | вірусолог, лікар |
Alma mater | Туринський університет |
Галузь | вірусологія |
Заклад | Інститут біологічних досліджень імені Солка (1963—1972, 1977—1992, 1997 -) Проект "Геном людини» (Італія, 1992—1997) Каліфорнійський університет у Сан-Дієго (1977—1981) Імперський фонд дослідження раку (1972—1977) Каліфорнійський технологічний інститут (1949—1963) Університет Індіани (1947—1949) |
Відомі учні | Говард Темін |
Аспіранти, докторанти | Тонеґава Сусуму John W. Draked |
Членство | Лондонське королівське товариство Національна академія дей-Лінчей Національна академія наук США[6] Американська академія мистецтв і наук |
Нагороди | Нобелівська премія з фізіології або медицини (1975) |
Ренато Дульбекко у Вікісховищі |
Примітки
Посилання
- Автобіографія Ренато Дульбекко на сайті Нобелівського комітету (англ.).
- Нобелівська лекція Ренато Дульбекко (англ.).
- Інтерв'ю з Ренато Дульбекко на сайті Калтеху.
Це незавершена стаття про науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |