Рибарук Іван Васильович
Іван Васильович Рибарук (нар. 16 квітня 1966, с. Кривопілля, Івано-Франківська область) — український священник, протоієрей, отець-митрат, письменник, редактор, ведучий. Популяризатор імені гуцулки Параски Плитки-Горицвіт[1].
| Іван Рибарук | |
|---|---|
| Іван Васильович Рибарук | |
| Народився | 16 квітня 1966 (58 років) Кривопілля, Верховинський район, Івано-Франківська область, Українська РСР, СРСР |
| Громадянство |  УРСР →  Україна |
| Діяльність | священник, письменник, редактор, ведучий |
| Alma mater | Українська сільськогосподарська академія, Івано-Франківська духовна семінарія УПЦ КП, Київська духовна семінарія |
Життєпис
Іван Рибарук народився 16 квітня 1966 року в селі Кривопіллі, нині Верховинської громади Верховинського району Івано-Франківської области України[2][3].
Освіта
Навчався в Українській сільськогосподарській академії (1988, спеціальність — зооінженерія), Івано-Франківській духовній семінарії УПЦ КП (1994), Київській духовній академії (1998). Працював у колгоспі ім. Коцюбинського та райвиконкомі в смт Верховині[2][4].
Служіння
18 червня 1995 року митрополитом Галицьким Андрієм Абрамчуком рукоположений в сан диякона, а 2 липня того ж року — у сан священника[5].
9 липня 1995 року призначений настоятелем церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Криворівні Верховинського району[5]. 2011 року ініціював відновлення ґонтового даху згаданої дерев'яної святині[6].
У 1997—2014 роках був керівником інформаційно-видавничого відділу Коломийської єпархії ПЦУ. Нині є редактором православного часопису Гуцульщини і Покуття «Лоза виноградна»; входить до складу редакційної колегії всеукраїнської православної газети «Наша віра»[7]; в ефірі районного радіо веде радіопередачу «Зустріч з Богом». Учасник всеукраїнських, міжнародних та регіональних релігійно-наукових конференцій[2][5].
Сім'я
Одружений, разом дружиною Оксаною мають чотирьох дітей[5].
Доробок
Автор книг «Це дуже важливо» (2010)[3], «Невіста Господня» (2013)[8], «Жити з Христом» (2015)[9].
Нагороди
- лавреат Івано-Франківської обласної премії імені Андрея Шептицького в номінації «духовне друковане слово» (2015)[10];
- лавреат V літературного фестивалю «Покрова» імені Тараса Мельничука (2013)[11];
- Наперсний хрест (1997)[5];
- Хрест з оздобами та Благословенною Патріаршою грамотою (2005)[5];
- медалі «За заслуги перед Верховиною», «За заслуги перед Прикарпаттям» (2023), «За сприяння Збройним Силам України» (2016)[джерело?];
- відзнаки «Хрест громадянських заслуг» (2023), «Хрест Свободи» (2024), «Патріот Гуцульщини»[джерело?];
- подяка за підтримку проєкту «Намолене небо»[джерело?];
Примітки
Джерела
- Наталя Мостова (4 липня 2017). Іван Рибарук. Галицький кореспондент.
- Тетяна Калениченко (4 жовтня 2017). Від атеїста до священика на Гуцульщині. Досвід о. Івана Рибарука з Криворівні. RISU.
Посилання
 Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
 | Іван Рибарук на YouTube // Living by art. — 2021. — 21 квітня. |
| | Антитеза з Іваном Рибаруком на YouTube // Souspilnist Foundation. — 2022. — 12 грудня. |
| | Коляда для Параски. Отець Іван Рибарук про Параску Плитка-Горицвіт на YouTube // About the traditions of the Church in Ukraine. — 2018. — 22 грудня. |
| | Отець Іван Рибарук з села з Криворівня: Григорій Сковорода та пізнання Ісуса Христа, війна та Майдан на YouTube // Дивіться, митець!. — 2022. — 29 червня. |
| | Відверто: Іван Рибарук — отець та настоятель церкви в Криворівні на YouTube // Прикарпатська інформаційна корпорація. — 2024. — 10 березня. |
| | Іван Рибарук «Сповідь» авторська програма Олега Володарського 9.04.2019 на YouTube // Spadschyna.ua. — 2019. — 9 квітня. |
Рибарук Іван Васильович у соцмережі «Facebook»- Рибарук Іван Васильович. Опендатабот.
- Блог о. Івана Рибарука. РІСУ.
- Ана Море, Руслана Кравченко (22 грудня 2023). Отець Іван Рибарук: в Україні є тисячі колядок, у Росії — жодної. Громадське радіо.
- Наталка Голомідова (10 липня 2014). Отець Іван Рибарук: «Задавити духовну силу Майдану вже неможливо». Галицький кореспондент.
