Римські статуї, що говорять

Римські «розмовляючі» статуї (італ. statue parlanti di Roma^[1]) — форма анонімного вираження думки народу про політичну ситуацію в Римі. Критика ладу та глав держави (переважно папства) у формі анонімних віршів і пасквілей приклеювалася до підніжжя кількох знаменитих римських статуй. Традиція веде свій початок із XVI століття і тривала донині.

Статуї

Пасквінська статуя (Pasquino), зображує імовірно Менелая з тілом Патрокла. На її підніжжя у XVI столітті наклеювалися листівки, завдяки чому виникло слово пасквіль. Стоїть біля П'яцца Навона.
Марфоріо (Marforio) - зображує бородатого річкового бога або Океан.
Мадам Лукреція (Madame Lucrezia) - колосальний бюст в поганому стані, мабуть зображує єгипетську богиню Ісіду, її жрицю або імператрицю Фаустіну. Єдина жіноча «розмовляюча» статуя в Римі.
Абат Луїджі (Abate Luigi) - зображує невідомого римлянина в тозі магістрату.
Іль Баббуїно (Il Babbuino) — фонтан із зображенням відпочиваючого Сілена.
Іль Факкіно (Il Facchino, «Носильник») — єдина «розмовляюча» статуя, створена в новий час — в 1580 Якопо дель Конте. Зображує водоноса.