Ріґведа

Ріґведа (санскр. ऋग्वेद, ṛgvedá IAST, від слів ṛc IAST — «гімн», «вірш» та veda IAST — «знання») — стародавня збірка релігійних гімнів, написаних ведичним санскритом. Збірник є одним з чотирьох канонічних текстів індуїзму та індійської літератури загалом, відомих як Веди. Деякі з гімнів Ріґведи досі читають при індуїстських молитвах та в інших випадках, що робить цей текст одним з тих, що безперервно використовувалися протягом найбільшого часу[1]. Загалом Ріґведа є одним з найстаріших збережених творів, складених індоєвропейськими мовами.

Індуїстська література
aum symbol
Веди
Ріґ · Яджур
Сама · Атхарва
Розподіл
Самгіти · Брагмани
Араньяки  · Упанішади
Упанішади
Айтарея · Брігадараньяка
Іша · Кена · Катха
Чхандог'я · Тайттірія
Прашна · Шветашватара
Мундака · Мандук'я
Веданґа
Шикша · Чандас
В'акарана · Нірукта
Джйотиша · Кальпа
Ітігаси
Магабгарата · Рамаяна
Пурани
Бхаґавата · Брагмавайварта
Ваю · Вішну · Падма
Маркандея  · Нарада
Інші тексти
Смріті · Стотри · Шруті · Сутри
Бгаґавад-Ґіта · Панчаратра ·
Тантри · Артхашастра · Агами · Кавача
Дхарма-шастри · Дів'я-прабандха ·
Рамачарітаманаса · Йога-Васиштха
Теварам · Чайтанья-чарітамріта ·
Шукасаптаті
Портал «Індуїзм»
Рігведа
география ригведи
Географія Рігведи

Лінгвістичний аналіз показує, що Ріґведа була складена в північно-східній частині Південної Азії між 1700 і 1100 роками до н. е.[2], під час раннього ведичного періоду. Хоча точне датування важко з’ясувати. Деякі вчені відносять Ріґведу до більш давнього періоду. Зокрема, Г. Якобі[3] на основі даних ведичного календаря, зображених у Ріґведі астрономічних даних, вважав періодом створення РВ 4500 – 2500 роки до н. е. Б. Тілак[4] співвідносив Ріґведу з арктичною батьківщиною аріїв і датував цей пам’ятник періодом 6000 – 4000 років до н. е. Гімни збірника характеризуються лінгвістичною та культурною схожістю з протоіранським текстом Авеста, що часто асоціююється з Андронівською культурою близько 2200–1600 років до н. е.

Переклад

Український переклад здійснив Павло Ріттер у 1927 році.Окремі славні з французької перекладала в 1890 році вже Леся Українка у підручнику "Історія давніх народів Сходу".

Примітки

Посилання