Скарб семи зірок

Прославлений археолог Абель Трелоні зазнав жорстокого нападу, після чого впав у кому. Його чарівна дочка Маргарет в розпачі звернулася за допомогою до свого єдиного друга — адвоката Малькольма Росса. Молодим людям доведеться стати учасниками низки страхітливих подій, розгадати таємницю Скарбу Семи Зірок і лицем до лиця зіткнутися з прокинувшимся древнім Злом, привезеним Абелем з Єгипту разом з мумією могутньої цариці Тери…

Малкольм Росс — оповідач. Протагоніст. Його затягують у ці події почуття до Маргарет Трелоні.

Маргарет Трелоні — дочка Абеля. Народилася, коли Абель був у гробниці Тери. Спочатку Маргарет змальовують як тендітну, чутливо дівчину, але згодом вона перетворюється у незалежну і сильну жінку.

Абель Трелоні — відомий єгиптолог, батько Маргарет. Винуватець подій.

Людвіг Корбек — єгиптолог, помічник Трелоні.

Доктор Вінчестер — молодий лікар, який спочатку приходить лікувати Абеля, але потім втягується в усю цю загадку.

Хоча королева Тера — це абсолютно вигаданий персонаж, вона дуже схожа на царицю Хатшепсут, фараона в Давньому Єгипті. Хатшепсут правила Єгиптом з 1479 до н. е. до 1458 до н. е., була однією з перших і небагатьох жінок-правителів. Вона вийшла заміж за свого зведеного брата, Тутмосе II, який правив з 1492 до н. е. до своєї смерті в 1479 році до нашої ери. У цей момент, Хатшепсут стала регентом сина Тутмосе. Однак, замість того, щоб дійсно бути регентом маленького царя, Хатшепсут зайняла престол і оголосила себе правителькою. Тим не менш, через те, що Єгипет — царство патріархальне, Хатшепсут публічно знищила свою жіночність; на всіх статуях і «її образах після коронації зображати її як чоловіка — широкі плечі, вузькі стегна, і ніякого натяку на груди»^[1]. Десь через двадцять років після її смерті в 1458 році до нашої ери, її ім'я і зображення були видалений зі стін храму, і багато її статуй було знищено. Дорман стверджує, що це не особиста неприязнь, а, швидше, спроба викорінити будь-які натяки нетрадиційної правительки, «краще стерти будь-які натяки, щоб запобігти можливості ще однієї потужної жінки у довгій лінії єгипетських чоловіків-царів»^[2].

Гробниця цариці Хатшепсут була знайдена ​​Говардом Картером в початку 1903 року, у тому ж році був опублікації «Скарб семи зірок», в Долині царів — подібній долині Чарівника, де Тера знайдена в романі^[3]. Подібність між двома державами, є «занадто явною, щоб бути простим збігом».

Як і «Дракулі», майже ніхто не приділив увагу «Скарбу семи зірок» аж до 1960-х рр.^[4] Коли роман був опублікований у 1903 році, критики та читачі були трохи розгублені та збентежені цією історією. Один критик заявив, що читачі «Мумія» 1932 зламають собі мізки, намагаючись збагнути цю екстраординарну історію»^[5]. Лондонська газета, «The Saturday Review», була налаштована навіть менш позитивно: «Цю книгу не варто читати вночі на кладовищі… Але від неї і кров в жилах не холоне, як від найкращих творів цього жанру… Це, мабуть, пов'язано з тим, що дика романтика містера Стокера якщо вже не вражає, то навіть і не смішить»^[6]. На поприщі робіт Стокера усі закінчення творів чіткі, задовольняючі та оптимістичні. А неоднозначний, трагічний фінал «Скарбу семи зірок» збиває з пантелику. Роман був розглянутий критиками, але сприйнятий скоріше як часточка робіт Стокера, ніж як примітний самостійний твір, як, наприклад, «Дракула».

• The Saturday Review^[en]
• The Jewel of Seven Stars title listing at the Internet Speculative Fiction Database
• The Jewel of Seven Stars public domain audiobook at LibriVox
• Bram Stoker Online Full text and PDF versions of this novel (1903 and 1912 editions)
• The Jewel of Seven Stars at Project Gutenberg (1912 revised edition)