Список головних тренерів ФК «Манчестер Юнайтед»

З 1878 по 1914 роки команда керувалася колегіально спеціальним комітетом, секретар якої володів приблизно тими ж повноваженнями і впливом, якими володіє головний тренер в даний час. За цей період в клубі змінилося четверо секретарів: Гей Ейч Елбат, Джеймс Вест, Ернест Мангнелл і Джон Бентлі.

Ернест Мангнелл став першим тренером, з яким клуб виграв трофеї. У сезоні 1907/08 під його керівництвом «Юнайтед» виграв свій перший чемпіонський титул. У наступному сезоні клуб виграв свій перший Кубок Англії, а в сезоні 1910/11 - ще один чемпіонський титул. Попри успіхи, досягнуті з командою, Мангнелл покинув «Юнайтед» в 1912 році, перейшовши в «Манчестер Сіті». Пост секретаря клубу зайняв Джон Бентлі, а два годя потому його змінив Джек Робсон, який став першим в історії клубу тренером, а не просто секретарем. Він тренував команду сім років, до грудня 1921 року, коли він серйозно захворів, а через місяць помер від пневмонії^[1].

Наступним тренером клубу став Джон Чепмен. Вже в перший сезон під керівництвом Чепмена «Юнайтед» вилетів у Другий дивізіон, вперше з 1906 року. Команда провела три роки у Другому дивізіоні, після чого повернулася в Перший дивізіон. Привівши клуб на 9-е місце в чемпіонаті і довівши його до півфіналу Кубка Англії в сезоні 1925/26, Чепмен 8 жовтня 1926 отримав телеграму від Футбольної асоціації, в якій повідомлялося про його дискваліфікацію до кінця сезону без пояснення причини. До кінця сезону клуб тренував Лал Хілдіч, якого вже на постійній основі замінив Герберт Бемлетт ^[2].

Бемлетт знаходився на посту тренера клубу чотири роки, але не зміг домогтися з «Юнайтед» ніякого успіху: найвищою позицією команди в роки його керівництва було 12-е місце в чемпіонаті. 1931 року «Юнайтед» знову вилетів у Другий дивізіон. Бемлетта звільнили, а на його місце був призначений клубний секретар Волтер Крікмер. Крікмер керував командою всього один сезон, протягом якого клуб не зміг повернутися в Перший дивізіон. У червні 1932 головним тренером клубу був призначений Скотт Дункан, але в другому сезоні під його керівництвом «Юнайтед» досяг найнижчої в своїй історії позиції, посівши 20-е місце у Другому дивізіоні. Однак, Дункана не звільнили, і в 1936 році він домігся повернення клубу в Перший дивізіон. У наступному сезоні клуб знову вилетів з Першого дивізіону, і Волтер Крікмер вдруге взяв на себе повноваження головного тренера команди і залишався на цій посаді до закінчення Другої світової війни^[3].

Ще до закінчення війни клуб провів переговори з Меттом Басбі, який незадовго до цього відкинув пропозицію «Ліверпуля» залишитися в тренерському штабі клубу, бо хотів мати більше повноважень з управління ігровою підготовкою команди, а не просто вибирати склад на матч. «Юнайтед» надав Басбі всі необхідні повноваження і призначив його головним тренером. У своїх перших п'яти сезонах Метт Басбі привів клуб до чотирьох срібних медалей Першого дивізіону, поки, нарешті, не виграв чемпіонат у сезоні 1951/52. Незабаром після цього він почав здійснювати масову заміну футболістів-ветеранів на зовсім юних гравців, які увійшли в історію як «малюки Басбі». Оновлений «Юнайтед» виграв два чемпіонські титули в сезонах 1955/56 і 1956/57, а також взяв участь у двох фіналах Кубка Англії. Кар'єри багатьох футболістів обірвалися в мюнхенській авіакатастрофі 1958, в якій сам Метт Басбі отримав важкі травми ^[4].

Поки Басбі відновлювався від отриманих травм у лікарні, тренерські обов'язки перейшли до його асистента, Джиммі Мерфі ^[5]. Після свого одужання, Басбі почав нову перебудову команди, і через п'ять років, в 1963 році, «Юнайтед» виграв Кубок Англії, вперше після 15-річної перерви. За перемогою в Кубку команда здобула два чемпіонські титули Першого дивізіону, а також найпрестижніший трофей клубного європейського футболу — Кубок європейських чемпіонів. Після успіху в Європі Басбі керував клубом ще один сезон, а потім передав повноваження головного тренера «Юнайтед» клубному тренеру Вілфу Макгіннессу. Макгіннессу не вдалося впоратися зі своєю новою посадою і в підсумку Басбі вмовили повернутися до керівництва командою на другу половину сезону 1970/71. Однак, вже влітку Басбі остаточно завершив тренерську кар'єру, і головним тренером команди став Френк О'Фаррелл. О'Фаррелл недовго пробув на своїй посаді - зокрема, через свою нездатність контролювати екстравагантні витівки Джорджа Беста. Рада директорів клубу вирішив передчасно розірвати контракт з О'Фарреллом, хоча він був розрахований на ще три роки ^[6].

Новим головним тренером команди став нещодавно призначений на пост тренера збірної Шотландії Томмі Догерті. Уже через місяць Догерті відмовився від роботи в збірній Шотландії, а його першим завданням в «Юнайтед» стало збереження клубу у вищому дивізіоні. Догерті вдалося добитися цього результату протягом першого року, але вже за підсумками сезону 1973/74 клуб вилетів у Другій дивізіон. У наступному сезоні «Юнайтед» повернувся в Перший дивізіон, і відразу після повернення посів у ньому третє місце, а також вийшов у фінал Кубка Англії 1976 року. У наступному сезоні клубу вдалося виграти фінал Кубка Англії у «Ліверпуля». Незабаром з'ясувалося, що у Догерті роман з дружиною клубного фізіотерапевта, після чого його відразу ж звільнили ^[7], замінивши на головного тренера «Квінз Парк Рейнджерс» Дейва Секстона.

Секстон був головним тренером «Юнайтед» протягом п'яти сезонів, але не зміг виграти з клубом жодного трофея. 1981 року головним тренером команди був призначений Рон Аткінсон. Аткінсону вдалося домогтися з командою вдалих виступів в кубкових турнірах: за п'ять років під його керівництвом «Юнайтед» виграв два Кубки Англії. При ньому команда досить успішно виступала в чемпіонаті, але після невдалого початку сезону 1986/87, Аткінсон був звільнений ^[8]. На місце головного тренера команди був призначений Алекс Фергюсон, який прославився тим, що тричі виграв Перший дивізіон чемпіонату Шотландії з «Абердіном», перервавши здавалося непорушниме домінування в Шотландії «Селтіка» і «Рейнджерс» ^[9].

З моменту свого призначення Фергюсон відзначився кількома вкрай вигідними для команди придбаннями, включаючи підписання контракту з Петером Шмейхелем і Еріком Кантона, кожен з яких обійшовся клубу менш ніж в £ 1,5 млн^[10]. У сезоні 1992/93 Фергюсон повернув чемпіонський титул на «Олд Траффорд», по закінченні 26 років після останньої перемоги «Юнайтед» у чемпіонаті. Протягом наступного десятиліття Фергюсон вигравав Прем'єр-лігу ще шість разів, включаючи рекордний «хет-трик» чемпіонських титулів з 1999 по 2001 роки, який не вдавався ще жодному тренеру з однією командою ^[11]. 1999 року Фергюсон привів клуб до знаменитого «потроєнь»: перемоги в Прем'єр-лізі, Кубку Англії та Лізі чемпіонів УЄФА. Відтоді він виграв ще три чемпіонські титули Прем'єр-ліги, попри ряд заяв про свою швидку відставку ^[12]. У сезоні 2007/08 Фергюсон в десятий раз виграв Прем'єр-лігу, і вдруге - Лігу чемпіонів УЄФА. У наступному сезоні Фергюсон виграв 11-й титул Прем'єр-ліги, а також Кубок Футбольної ліги. У сезоні 2009/10 «Юнайтед» в четвертий раз виграв Кубок Футбольної ліги під керівництвом Фергюсона. У травні 2011 року Фергюсон виграв 12-й титул Прем'єр-ліги, зробивши «Манчестер Юнайтед» найтитулованішим клубом Англії (19 чемпіонських титулів) ^[13]. У сезоні 2012/13 Фергюсон виграв свій 13-й титул Прем'єр-ліги, а «Манчестер Юнайтед» став 20-кратним чемпіоном Англії.

Інформація відкоригована станом на 4 березня 2015 року. У статистику включений тільки офіційні матчі.

• н/д — немає даних

фото	ім'я	громадянство	Початок роботи	Закінчення роботи	М	В	Н	П	МЗ	МП	% перемог[A 1]	трофеї	Примітки
	Альфред Елбат[A 2][A 3]	Англія	01892 1892	01900 1900	н/д	н/д	н/д	н/д	н/д	н/д	н/д
	Джеймс Уест[A 2]	Англія	01900 1900	01903-09вересня 1903	113	46	20	47	159	147	40,71		[14]
	Ернест Мангнелл	Англія	01903-10-1010 жовтня 1903	01912-09-099 вересня 1912	373	202	76	95	700	476	54,16	2 перемоги в Першому дивізіоні 1 Кубок Англії 2 Суперкубка Англії	[15]
	Ті Джей Уоллуорт[A 4][A 2]	0	01912-09-099 вересня 1912	01912-10-2020 жовтня 1912	6	3	2	1	11	7	50,00
	Джон Бентлі[A 2]	Англія	01912-10-2828 жовтня 1912	01914-12-2828 грудня 1914	82	36	16	30	127	110	43,90		[16]
	Джек Робсон	Англія	01914-12-2828 грудня 1914	01921-10-3131 жовтня 1921	139	41	42	56	183	207	29,50		[17]
	Джон Чепмен	Англія	01921-10-3131 жовтня 1921	01926-10-088 жовтня 1926	221	86	58	77	287	274	38,91		[18]
	Лал Хілдіч	Англія	01926-10-088 жовтня 1926	01927-04-1313 квітня 1927	33	10	10	13	38	47	30,30		[19]
	Герберт Бемлетт	Англія	01927-04-1313 квітня 1927	01931-11-099 листопада 1931	183	57	42	84	280	374	31,15		[20]
	Волтер Крікмер	Англія	01931-11-099 листопада 1931	01932-07-1313 липня 1932	43	17	8	18	72	76	39,53		[21]
	Скотт Дункан	Шотландія	01932-07-1313 липня 1932	01937-11-077 листопада 1937	235	92	53	90	371	362	39,15		[22]
	Волтер Крікмер	Англія	01937-11-099 листопада 1937	01945-02-1515 лютого 1945	76	30	24	22	131	112	39,47		[21]
	Метт Басбі	Шотландія	01945-10-011 жовтня 1945	01969-06-044 червня 1969	1120	565	263	292	2286	1536	50,45	5 перемог в Першому дивізіоні 2 Кубок Англії 5 Суперкубка Англії 1 Кубок європейських чемпіонів	[23]
	Джиммі Мерфі[A 5]	Уельс	01958-02лютого 1958	01958-06червня 1958	22	5	7	10	27	42	22,73		[24]
	Уілф Макгіннесс	Англія	01969-06-044 червня 1969	01970-12-2929 грудня 1970	87	32	32	23	127	111	36,78		[25]
	Метт Басбі	Шотландія	01970-12-2929 грудня 1970	01971-06-088 червня 1971	21	11	3	7	38	30	52,38		[23]
	Френк О'Фаррелл	Ірландія	01971-06-088 червня 1971	01972-12-1919 грудня 1972	81	30	24	27	115	111	37,04		[26]
	Томмі Догерті	Шотландія	01972-12-2222 грудня 1972	01977-07-044 липня 1977	228	107	56	65	333	252	46,93	1 Кубок Англії	[27]
	Дейв Секстон	Англія	01977-07-1414 липня 1977	01981-04-2929 квітня 1981	201	81	64	56	290	240	40,30	1 Суперкубка Англії	[28]
	Рон Аткінсон	Англія	01981-06-099 червня 1981	01986-11-066 листопада 1986	292	146	79	67	461	266	50,00	2 Кубок Англії 1 Суперкубка Англії	[29]
	Алекс Фергюсон	Шотландія	01986-11-066 листопада 1986	02013-05-1919 травня 2013	1500	895	338	267	2769	1365	59,67	13 перемог в Прем'єр-лізі 5 Кубків Англії 4 Кубка Футбольної ліги 10 Суперкубків Англії 2 Ліги чемпіонів УЄФА 1 Кубок володарів кубків 1 Суперкубок УЄФА 1 Міжконтинентальний кубок 1 Клубний чемпіонат світу	[30]
	Девід Моєс	Шотландія	02013-07-011 липня 2013	02014-04-2222 квітня 2014	51	27	9	15	86	54	52,94	1 Суперкубок Англії	[31]
	Райан Гіггз[A 6]	Уельс	02014-04-2222 квітня 2014	02014-07-1414 липня 2014	4	2	1	1	8	3	50,00		[32]
	Луї ван Гал	Нідерланди	02014-07-1616 липня 2014	02016-05-2323 травня 2016	103	54	25	24	158	98	52,43	1 Кубок Англії	[33]
	Жозе Моурінью	Португалія	02016-05-2727 травня 2016	02018-12-1818 грудня 2018	144	84	32	28	244	121	58,33	1 Кубка Футбольної ліги 1 Ліга Европи УЕФА 1 Суперкубок Англії	[34]
	Уле Гуннар Сульшер	Норвегія	02018-12-1919 грудня 2018	02021-11-2121 листопада 2021	168	91	37	40	323	165	54,17		[35]
	Майкл Каррік (виконувач обов'язків)	Англія	02021-11-2121 листопада 2021	02021-12-022 грудня 2021	3	2	1	0	6	3	66,67		[36]
	Ральф Рангнік (тимчасовий тренер)	Німеччина	02021-12-033 грудня 2021	02021-05-2222 травня 2021	29	11	10	8	37	37	37,93		[37]
	Ерік тен Гаґ	Нідерланди	02023-05-2323 травня 2023		61	41	9	11	107	61	67,21	1 Кубка Футбольної ліги	[38]