Сісаванг Вонг
Сісаванг Вонг (лаос. ພຣະບາທສົມເດັຈພຣະເຈົ້າມະຫາຊີວິຕສີສວ່າງວົງສ໌; 14 липня 1885 - 29 жовтня 1959) — король Луанґпхабанґу, від 1946 — королівства Лаос. Правив від 28 квітня 1904 року до своєї смерті 29 жовтня 1959 року.
| Сісаванг Вонг лаос. ພຣະບາທສົມເດັຈພຣະເຈົ້າມະຫາຊີວິຕສີສວ່າງວົງສ໌ | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 28 квітня 1904 — 29 жовтня 1959 | |||
| Попередник: | Кхам Сук | ||
| Наступник: | Сісаванг Ваттана | ||
| Народження: | 14 липня 1885[1][2] Луанґпхабанґ, Лаос | ||
| Смерть: | 29 жовтня 1959[1] (74 роки) Луанґпхабанґ, Лаос | ||
| Країна: | Лаос | ||
| Освіта: | École Nationale de la France d'Outre-Merd | ||
| Батько: | Кхам Сук | ||
| Шлюб: | Kham-Oun Id | ||
| Діти: | Сісаванг Ваттана | ||
| Нагороди: |              | ||
.svg)
Раннє життя
Він народився в місті Луанґпхабанґ 14 липня 1885 року. Його батьком був Закарін, король Луанґпхабанґу, а матір'ю — королева Тонгсі. Сісаванг здобув освіту в ліцеї Шаселу-Лаубат в Сайгоні та l'Ecole Coloniale в Парижі. У нього було 50 дітей від 15 дружин, двоє з яких були його зведеними сестрами і одна племінницею. Чотирнадцять його дітей загинули одночасно на Меконгу під час аварії човна.
Король Лаосу
Сісаванг став королем Луанґпхабанґу після смерті батька, 25 березня 1904 року. Тоді Луангпхабанг був французьким протекторатом у межах Французького Індокитаю. У 1931 році він приєднав до свого королівства провінцію Хуапхан, у 1942 — Сіангкхуанг і В'єнтьян; у 1946 — Тямпасак і Сайбурі.
Сісаванг був прихильником французького панування в Лаосі, і в 1945 році він відмовився співпрацювати з лаоськими націоналістами, які скинули його, проголосивши країну незалежною. У квітні 1946 року французи повернули собі владу в країні і відновили на посаді короля.
Незадовго до смерті, 1959 року, Сісаванг зробив своїм регентом спадкового принца Сісаванга Ваттану, який зайняв лаоський трон після його смерті[3]. Кремацію тіла Сісаванга здійснили та поховали в місті Ват-Тат-Луанг.
Нагороди
- Великий хрест Королівського ордена Камбоджі — 1905
- Великий Хрест ордена Дракона Аннама — 1905
- Відзнака Золотого Гонга, 1 клас (Аннам)
- Великий хрест ордена Почесного легіону —
- Великий офіцер ордена Чорної зірки Французького Беніну — 1935
- Великий офіцер ордена Корони Бельгії — 1935
- Офіцер Ордена мистецтв та літератури Франції — 1949
- Croix de guerre des Théâtres d'opérations extérieurs з пальмою (Франція) - 1949
- Кавалер ордена Королівського дому Чакрі (Таїланд) — 1955
- Великий хрест ордена За заслуги перед В'єтнамом — 1955
