Тайфун

Термін тайфун традиційно вживається щодо тропічних циклонів північно-західної частини Тихого океану (у північній частині, як і в північній Атлантиці, прийнятий термін ураган). Слово запозичене з англійської мови, де щодо його походження існують кілька версій:

• від кит. 颱風, тай фен — «великий вітер»^[1]; припускається вплив араб. طوفان‎, ṭufān^[2][4];
• від грец. τυφῶν («вихор, ураган»), Τυφῶν («Тифон»)^[4];
• від араб. طوفان‎, ṭufān, утвореного від дієслова طوفا («крутитися навколо»)^[4][5], або від перс. توفان/طوفان‎, на яке могло вплинути грец. τυφῶν^[6].

Тайфуни виникають через порушення стійкості пасатів. Вони рухаються по периферії тихоокеанського субтропічного антициклону спочатку на захід і південний захід. На широті близько 20—30° змінюють свій напрям на північний схід і досягають берегів Японії, Китаю, Кореї. Інколи, трансформуючись у позатропічні циклони, досягають Камчатки. Спостерігаються також аномальні траєкторії проходження тайфунів, які круто піднімаються на північ. У середньому на рік буває 20—25 тайфунів, найчастіше у серпні—вересні. Для тайфунів характерні сильні вітри та катастрофічні зливи, що спричинюють значні руйнування на суходолі й хвилювання на морі^[1].

• Тайфун // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.