Терехов Ігор Олександрович

Народився 14 січня 1967 року в Харкові в родині військовослужбовця.^[8][9]

Освіта

1990 — закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Після цього залишився у виші на посаді стажиста-дослідника, писав кандидатську дисертацію, але не захистився^[10].

2006 — закінчив Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за спеціальністю «Державне управління».

2007 — здобув ступінь кандидата наук із державного управління^[11].

Не володів українською мовою^[12]. З грудня 2022 року почав частково використовувати українську в інтерв'ю та на сесіях міськради^[13].

Робота

З 1994 працював у ЗАТ «Укркондиціонер»^[4].

У 1997 призначений на посаду голови ради акціонерів, голови правління цього товариства, перейменованого на ВАТ «Харківський завод „Кондиціонер“»^[4]. Після того, як Терехов став чиновником, підприємство оформили на його матір Вікторію^[10].

З 1999 по 2006 працював начальником управління з питань підприємництва, начальником управління комунального споживчого ринку^[4].

Кар'єра чиновника та політика

З квітня 2006 — економічний радник відділу по забезпеченню діяльності голови та заступників голови Харківської обласної державної адміністрації.

У 2006 невдало балотувався за списком блоку «Наша Україна» до Верховної Ради^[7][10].

29 березня 2007 призначений заступником голови Харківської обласної державної адміністрації Арсена Авакова^[4].

У 2007 в місцевих ЗМІ Терехова називали людиною Авакова^[14]. Але у 2010 році після звільнення останнього з посади голови ХОДА Терехов перейшов у стан політичних і бізнесових опонентів Авакова — Михайла Добкіна та Геннадія Кернеса^[14].

У квітні 2010 призначили на посаду заступника харківського міського голови.

З вересня 2015 обіймав посаду першого заступника міського голови^[4].

У 2015 обраний депутатом Харківської міської ради VII скликання, був членом постійної комісії Харківської міської ради з питань планування, бюджету та фінансів^[4].

9 грудня 2020 обраний секретарем Харківської міської ради^[5].

Після смерті Геннадія Кернеса 17 грудня 2020 став виконувачем обов'язків міського голови Харкова^[7]. Того ж дня Терехов пообіцяв, що протягом установленого законом терміну (15 днів^[7][15]) звернеться до Верховної ради щодо призначення виборів мера Харкова^[16]. 30 грудня секретар міськради сказав, що направить це звернення до ВРУ в останній день передбаченого законодавством терміну, 31 грудня^[15]. У профільному комітеті Верховної Ради повідомили, що отримали клопотання Терехова 20 січня 2021 року та згодом повідомлять, коли воно буде розглядатися^[17].

У травні 2021 пообіцяв, що Харківська міська рада подасть апеляцію на рішення Харківського окружного адміністративного суду, яким було скасовано регіональний статус російської мови в м. Харкові^[18]. Але юристи міськради неправильно оформили та невчасно подали документи щодо цього, тому в апеляції було відмовлено^[19]. В листопаді 2022 року отримав штраф за використання російської мови у зверненнях до харків'ян^[20].

Виступав за повернення проспекту Петра Григоренка назви «проспект маршала Жукова» всупереч закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного режимів»^[21][22]. Але харківська міськрада тричі програла суди в цій справі^[22]. Також Терехов виступає проти демонтажу бюста Георгію Жукову в Харкові^[21].

Міський голова Харкова

Був зареєстрований кандидатом на виборах мера Харкова 31 жовтня 2021 року^[23]. Ввечері 1 листопада голова міської територіальної виборчої комісії Олена Матвієнко оголосила Терехова переможцем мерських виборів^[24]. За рекордно низької явки (28,29 %)^[25][26] Ігор Терехов за підрахунками виборчкому отримав трохи більше половини (50,66 %) голосів городян, що прийшли на вибори^[24]. Наступного дня поліція відкрила кримінальне провадження щодо фальсифікації протоколів на ряді дільниць^[27][28] на користь Терехова^[28]. На позачерговій сесії міської ради 11 листопада 2021 року склав присягу Харківського міського голови та обійняв цю посаду^[29].

5 жовтня 2022 року уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь зробив Терехову зауваження за використання в ефірах російської, однак, змін не відбулося^[30].

24 листопада 2022 року уповноважений із захисту державної мови оштрафував Терехова на 3400 грн через використання російської мови в ефірі телемарафону «Єдині новини».^[31] У відповідь на це очільник Харкова заявив наступне: «Я вважаю, що сьогодні в нас є зовсім інші справи. Я вважаю, що найголовніше для нас сьогодні — це перемога. Офіційно я буду розмовляти українською. Що стосується мого спілкування з харків'янами — я буду спілкуватися російською»^[32][33]. Згодом все ж сказав, що сплатить штраф: «Сплачу штраф. Чи це не горе для Харкова. Якщо треба, щоб Україна перемогла, готовий щодня платити стільки»^[34].

29 грудня 2022 року уповноважений з захисту державної мови Тарас Кремінь вдруге наклав на Терехова штраф на 3400 грн за ведення соцмереж мера недержавною мовою^[35]. 12 січня 2023 року Терехов оскаржив другий штраф^[35]. 18 квітня Київський суд Харкова скасував постанову Кременя про штраф за порушення мовного законодавства, приводом стала відсутність відпису Терехова в протоколі про винесення штрафу^[36]. Однак після цього соціальні мережі міського голови стали вестися державною мовою.

Батько — Олександр, був спортивним лікарем^[37].

Мати — Вікторія. На неї було оформлене ВАТ «ХЗ „Кондиціонер“» після того, як Терехов став чиновником^[10].

Ігор Терехов розлучений, має трьох дітей. Від першого шлюбу — син Микола 1995 р.н., від другого шлюбу — Матвій (2003 р.н.) і Андрій (2006 р.н.)^[11].

Станом на грудень 2021 року, знаходився в позашлюбних стосунках з депутаткою Харківської обласної ради VII та VIII скликань Кузнецовою Ганною Вікторівною^[38].

У декларації за 2019 рік зазначив 6 млн грн готівкових грошей, спільно з матір'ю задекларував дві квартири в Харкові, орендує автомобіль Mercedes-Benz GL 350^[11].

• Орден «За заслуги» III ступеня (2012) «за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний та культурно-освітній розвиток Харківської області, вагомі трудові досягнення та високу професійну майстерність»^[39]
• Орден «За мужність» III ступеня (2022) «за вагомий особистий внесок у захист державного суверенітету та територіальної цілісності України, мужність і самовіддані дії, виявлені під час організації оборони населених пунктів від російських загарбників»^[40]
• Відзнака Міністерства оборони України — Медаль «Золотий тризуб» (2023)^[41]
• звання «Заслужений економіст України» (18 січня 2007)^[42]
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2016);
• Почесна грамота Верховної Ради України (2004);
• Почесна відзнака Харківської обласної ради «Слобожанська слава» (2016)
• Почесна грамота обласної державної адміністрації та обласної ради (2004);
• Почесна грамота міськвиконкому Харкова (2002);
• Почесний знак міського голови Харкова «За старанність. 350 років заснування Харкова 1654—2004» (2004);