Тотавельська людина

Перші знахідки на території Тотавелю біли зроблені ще в 1828 році французьким геологом та натуралістом Марселем де Сер з Університету Монпельє. Він вважав, що знайшов решки істот, котрі жили до Потопу. Основні розкопки були розпочаті в 1964 році, після виявлення Жаном Абелане знарядь праці домустьерської доби.

Скелетні рештки двох окремих гомінідів були знайдені в печерах: жіночі, старше 40 років (Араго II, в липні 1969 року) і чоловічі у віці не більше 20 років (Араго XXI в липні 1971 року  і Араго XLVII в липні 1979 року).  Відкриті кам'яні знаряддя походять з території радіусом до 5 кілометрів (3,1 милі) від печери, в той час як кістки тварин свідчать, що жителі печер могли подорожувати до 33 кілометрів (21 миль) в пошуках їжі.

Усі скам'янілості з печер Араго знайдені подружжям Анрі і Марі-Антуанет де Люмле, і зараз вони зберігаються в Інституті палеонтології людини в Парижі. Араго ІІ — майже повна щелепа з шістьма зубами яка належить жінці у віці 40-55 років. Араго ХХІ — деформованій фрагмент черепа, який найбільш повно відображає обличчя пре-неандертальського типу з лобною та клиноподібною кісткою. Араго XLVII — права частина тім'яної кістки, шви якої підходять до Араго ХХІ. Дві останні кістки належать людині віком приблизно 20 років. Радіоізотопне датування показало що рештки мають вік 400 000 років.

Чоловічий череп має плоский і похилий лоб з добре розвиненими надбрівними дугами і великими прямокутними очницями. Череп мав об'єм 1150 кубічних сантиметрів. Інші частини скелету біли реконструйовані з 75 зкам'янілих решток, по припущенню Тотавельська людина мала міцніший скелет відносно сучасної людини і мала зріст приблизно 1.65 сантиметрів.

Через тисячі років з моменту смерті Араго ХХІ, відбулася тафономічна трансформація кісток — зміна в структурі і формі черепа, тому деякі частини кістки зігнуті, а передня частина черепа асиметрична.

У порівнянні з Homo erectus з Північної Африки і Китаю, Homo erectus tautavelensis ближче до Homo sapiens і таким чином формує морфологічно відокремлену групу разом з іншими гомінідами європейського середнього плейстоцену, які виказують деякі з ознак неандертальців. Люди печери Араго вживали в їжу лосей, ланей, оленів, вівцебиків, бізонів, архарів, сарн.

Печера Араго була обжитою між 600 000 і 400 000 рр. тому і є найранішою з печер піренейського регіону періоду середнього плейстоцену. Знаряддя праці типу скребачок та чоперів, знайдені в межах печери, належать тейякській культурі. Печера має 30 метрів в довжину і 15 метрів в висоту, проте сучасні розміри печери значно менші від тих що були за часів проживання в ній тотавельської людини.

1.   Wood, Bernard A. Wiley-Blackwell encyclopedia of human evolution. John Wiley & Sons. ISBN 1-4051-5510-8. Retrieved January 2012.

2.   «The major phases of the discovery». Ministère de la Culture et de la Communication. Retrieved January 2012.

3.   «Marcel de Serres» (in French). Tela Botanica et Réseau Ecole et Nature. 2006. Retrieved 2012-01-05.

4.    Boardman, John (1982). «1». The Cambridge ancient history: The prehistory of the Balkans; and the Middle East and the Aegean world, tenth to eighth centuries B.C. 3. Cambridge University Press. p. 79. ISBN 0-521-22496-9. Retrieved February 2012.

5.   «The Arago Cave». Ministère de la Culture et de la Communication. Retrieved January 2012.

6.   «Arago Cave, Languedoc-Roussillon, France». Archaeology Travel. Retrieved January 2012.

7.    «The Tautavel Man». Ministère de la culture et de la communication. Retrieved January 2012.

8.    communication. Retrieved January 2012.

9.     Subsol, G.; Mafart, B.; Silvestre, A.; de Lumley, M.A. (2002). «3D Image Processing for the Study of the Evolution of the Shape of the Human Skull: Presentation of the Tools and Preliminary Results». In B. Mafart; H. Delingette; G. Subsol. Three-Dimensional Imaging in Paleoanthropology and Prehistoric Archaeology (pdf). BAR International Series 1049. pp. 37-45. Retrieved February 2012.

10. Ponce de León & Zollikofer 1999

11. Mafart et al. 1999

12. Chippindale, Christopher (9 Oct 1986). «At home with the first Europeans». New Scientist: 38-42. Retrieved January 2012.

13. (Smithsonian museum)[Retrieved 2012-01-01]

14.  Seidler, H.; Falk, D.; Stringer, C.; Wilfing, H.; Müller, G. B.; Zur Nedden, D.; Weber, G. W.; Reicheis, W.; Arsuaga, J. L. (1997). «A comparative study of stereolithographically modelled skulls of Petralona and Broken Hill: Implications for future studies of middle Pleistocene hominid evolution». Journal of Human Evolution (6): 691—703.doi:10.1006/jhev.1997.0163. PMID 9467776.

15. Winfried Henke, Thorolf Hardt Handbook of paleoanthropology, Volume 1 Springer, 29 May 2007 ISBN 3-540-32474-7 [Retrieved 2012-01-01]

16. Homme de Tautavel (Homo erectus)  Hominidés.com [Retrieved 2012-01-01]

17.  Stringer, C. B. (1974). «A multivariate study of the Petralona skull». Journal of Human Evolution  (5): 397—201. doi:10.1016/0047-2484(74)90202-4.

18.  Matt Cartmill, Fred H. Smith The human lineage Volume 2 of Foundation of Human Biology John Wiley and Sons, 30 Mar 2009 ISBN 0-471-21491-4 [Retrieved 2012-01-01]

19. Poulianos, Aris N. Pre-Sapiens Man in Greece . Current Anthropology, Vol. 22, No. 3 (Jun., 1981), pp. 287—288.

20. «A photographic collection of the world's Caprinae». IUCN/SSC — Caprinae Specialist Group.^{[not incitation given]}

21. Billia, Emmanuel M. E. (2006). «The skull of Stephanorhinus kirchbergensis (Jäger, 1839) (Mammalia, Rhinocerotidae) from Irkutsk Province, Eastern Siberia» (pdf). Russian J. Theriol.  (2): 63-71.

22. Ministère de la Culture et de la Communication [NAVIGATION] to the information shown from this link is > THE ENVIRONMENT > FAUNA [Retrieved 2012-01-04]

23. Bellai, Driss (1998). «Le Cheval du Gisement de Pléiscène de moyen de la caune l'Arago (Tautavel Pyrénées Orientales France)». Quaternaire  (4): 325—335.doi:10.3406/quate.1998.1614. Retrieved 2 January 2012.

24. Jourdan and Moigne 1981

25. Gamble, Clive (1999). The palaeolithic societies of Europe. Cambridge University Press. ISBN 0-521-65872-1. Retrieved 2 January 2012.

26. Espinasse, Guillaume; Pérès, Dimitri (January 2009). «Fouilles d'été à Tautavel» (pdf)(in French) . Saga Information. Retrieved 2012-01-05.

27. Byrne, Louise (April 2004). «Lithic tools from Arago cave, Tautavel (Pyrénées-Orientales, France): behavioural continuity or raw material determinism during the Middle Pleistocene?». Journal of Archaeological Science 31 (4): 351—364.doi:10.1016/j.jas.2003.07.008.

28. «Tautavel man». Encyclopaedia Britannica. 1995. Retrieved 2012-01-04.

29. John Wymer (1982). «Specialised hunter gatherers». The Palaeolithic Age. Taylor & Francis. pp. 121—122. ISBN 0-7099-2710-X. Retrieved 2012-01-04.

30. «The Arago Cave». Ministère de la Culture et de la Communication. Retrieved2012-01-03.

31.  Chandalier, L.; Roche, F. «Terrestrial laser scanning for paleontologists: The Tautavel Cave» (pdf). Ecole National des Science Géographiques. Retrieved 5 January201