Хулі
Хулі — корінний народ Папуа-Нової Гвінеї який проживає в регіоні Гайлендс провінція Гела райони Тарі, Короба, Комо-Маґаріма. Говорять насамперед мовами Хулі та Ток-пісін, невелика частина говорить іншими місцевими мовами, деякі використовують англійську. Вони є однією з найбільших етнічних груп у Папуа-Новій Гвінеї, яка налічує понад 250 000 осіб (за даними національного перепису населення 2011 року в Хелі проживає 249 449 осіб).[1]
| Хулі | |
|---|---|
 | |
| Кількість | 249 449 |
| Ареал | Гела, Папуа Нова Гвінея |
| Мова | Хулі, Ток-пісін і англійська |
| Релігія | анімізм, християнство |
Патріархальне суспільство в якому поширена полігінія. Шлюби між родичами заборонені.
Чоловіки та жінки з племені Хулі традиційно живуть окремо. Жіночі оселі відокремлені від чоловічих, так чоловічий будинок, традиційно розташований в центрі села. Перед одруженням наречений будує дружині будинок. Діти виховуються матір'ю, але по досягненню хлопчиками статевої зрілості, але не пізніше досягнення ними 10 років, вони починають жити з батьком. Розлучення можливе в випадку нездатність жінки мати дітей.
В обов'язки жінки входить догляд за дітьми, за городам, а також розведення свиней. Чоловіки займаються полюванням, боротьбою за землю, свиней і жінок. Велику частину часу витрачають на те, щоб справити враження на супротивника. Для цього вони розфарбовують свої обличчя жовтими, червоними і білими фарбами, створюють традиційний головний убір з власного волосся, пташиного пір'я та деяких види квітів.[2]
Історія
Народ Хулі проживають у своєму регіоні протягом багатьох тисяч років, переказуючи усні історії, що стосуються людей та їхніх кланів. Вважається, що перші жителі мігрували на острів понад 45 тисяч років тому.[3]
Перший відомий випадок контакту європейців із народом Хулі відбувся в листопаді 1934 р, коли щонайменше п'ятдесят аборигенів були вбиті братами Фокс, двома авантюристами, які шукали золото в цих краях.[4]
Примітки
Джерела
- Lomas, G.C.J. (1998). The Huli People of Papua New Guinea: A study in sociolinguistic change. Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 22 червня 2006.
- Аллен, MR (1967) Чоловічі культи та таємні ініціативи в Меланезії . Cambridge University Press, Нью-Йорк.
- Франкель, С. (1980) «Я вмираюча людина: патологія забруднення», « Культура, медицина та психіатрія» 4, с. 95–117.
- Глассе, Р. (1974) «Маски венерики: символи сексуального антагонізму в Папуа-Новій Гвінеї», Хомме 14: 2, с. 79–86; 1968; Хулі Папуа, Мутон і Компанія, Париж.
- Хаге, П. та Ф. Харарі. (1981) «Віри у забруднення у високогірній Новій Гвінеї», людина 16, с. 367—375.
- Ломас, GCJ (1998). Хулі Люди Папуа-Нової Гвінеї
- Мешанко, Р. (1985) Євангеліє серед Хулі, магістерська дисертація, Вашингтонський богословський союз, Вашингтон, округ Колумбія.
- Теске, Г. (1978) «Християнізація сангаїв», точка 2, с. 71–102.
