Цивільне процесуальне право

Предметом цивільного процесуального права є суспільні відносини, що виникають у сфері цивільного судочинства, тобто цивільні процесуальні відносини.

Джерелами цивільного процесуального права є:

1. Конституція України — закріплює найважливіші принципи судочинства. Конституційні норми мають пріоритет при нормотворчості й правозастосуванні.
2. Цивільний процесуальний кодекс України, що є основним джерелом норм цивільного процесуального права, оскільки містить норми, що визначають завдання і принципи цивільного процесу, положення загальної частини статичного характеру, а також розгорнуті процесуальні регламенти, що відображають динаміку діяльності суду й інших учасників судочинства.
3. Інші закони України, що містять процесуальні норми («Про судоустрій і статус суддів»^[4], «Про третейські суди»^[5], «Про міжнародне приватне право»^[6], «Про прокуратуру», «Про міжнародний комерційний арбітраж»^[7], «Про місцеве самоврядування в Україні»^[8]).
4. Підзаконні нормативно-правові акти: Укази Президента України, акти Уряду України, міністерств та відомств.
5. Рішення Конституційного Суду України. Згідно зі статтею 151-2 Конституції України, Конституційний Суд України постановляє рішення, які обов'язкові до виконання на території України, остаточні й не можуть бути оскаржені.
6. Міжнародні угоди і договори, що визначають взаємну правову допомогу держав по цивільних справах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (наприклад, Гаазька конвенція з питань цивільного процесу 1954 року^[9]).

Принципи цивільного процесуального права закріплені Конституцією України, основні з яких:

• здійснення правосуддя виключно судами (стаття 124);
• принцип територіальності і спеціалізації побудови системи судів загальної юрисдикції (стаття 125);
• здійснення правосуддя суддею одноособово, колегією суддів, а також за участю народних засідателів (ч. 2 статті 129);
• незалежність і недоторканність суддів та підкорення їх тільки законові (ч. 1 статті 126, ч. 1 статті 129);
• законність (п. 1 статті 129);
• рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (п. 2 статті 129);
• змагальність сторін та свобода в наданні ними судові своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості (п. 3 статті 129);
• гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами (п. 6 статті 129);
• державна мова судочинства (стаття 10) тощо.

До принципів цивільного процесуального права, закріплених законодавством про цивільне судочинство, належать наступні:

• диспозитивність;
• процесуальна рівноправність сторін;
• раціональна процесуальна форма;
• усність;
• безпосередність;
• оперативність судового процесу^[10].

В Україні

В іноземних державах

У країнах СНД правове регулювання цивільного судочинства мало загальну основу, на якій побудовано і цивільне судочинство України, за незначними відмінностями, зумовленими особливостями державного будівництва.

У більшості іноземних держав джерелами цивільного процесуального права виступають ЦПК або відповідні їм за змістом закони. У Франції — ЦПК 1806 р.^[ru] (нові редакції 1976, 2007 рр.), який був прийнятий повністю чи зі змінами Бельгією, Голландією, Італією, Іспанією, Португалією та ін. В Англії діють: Закон про цивільне судочинство 1997 p., Правила цивільного судочинства 1998 р. У США — Федеральні Правила цивільного процесу^[en], Правила провадження справ у Верховному суді США, в штатах — кодекси.

В Англії і США суди можуть розглядати також справи тільки між іноземцями.

В США позов до іноземця може бути пред'явлений у будь-якому районному суді, на території діяльності якого можна розшукати іноземця і вручити йому судову повістку про виклик до суду^[3].

• Цивільне судочинство
• Загальні суди
• Наказне провадження
• Процесуально-правова норма

Див., наприклад, тут.

• Цивільне процесуальне право // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.