Ядерна програма Ірану
Ядерна програма Ірану була розпочата в 1950-х роках при підтримці США в рамках програми Атоми за мир[1][2]. США та країни Західної Європи брали участь в ядерній програмі Ірану до Ісламської революції 1979[3].
| Ядерна програма Ірану | |
 Ядерні об'єкти на території Ірану | |
| Країна |  Іран |
|---|---|
 Ядерна програма Ірану у Вікісховищі | |
Історія
Після революції 1979 року, аятола Хомейні припинив таємну програму ядерних досліджень, оскільки в нього було сильне релігійне упередження до ядерної зброї, яку він вважав великим злом з точки зору мусульманських законів[4]. Під час ірано-іракської війни були відновлені невеликі наукові дослідження, які були істотно розширені після смерті аятоли в 1989 році[5]. Ядерна програма Ірану розташована в декількох установах по всій країні, має дві уранові копальні, дослідницький реактор, та заводи з переробки урану, зокрема, три відомих заводи зі збагачення урану[6].
Перший атомний реактор, Бушер І, був добудований при підтримці російської компанії Росатом, і офіційно відкритий 12 вересня 2011 року[7]. Іран оголосив, що працює над новою АЕС потужністю 360 МВт, яка буде розташована в Дарховіні. Підрядник на Бушерській АЕС, російський Атоменергопром, стверджує, що Бушерська АЕС досягне повної потужності до кінця 2012 року[8]. Іран також заявив, що й надалі будуватиме атомні електростанції середньої потужності та уранові копальні[9].
У листопаді 2011 року МАГАТЕ висловило Ірану зауваження після доповіді щодо ознак можливої розробки ядерної зброї[10]. Вперше доповідь МАГАТЕ докладно описує роботи над створенням атомного детонатора, багатоточкового ініціювання вибухових речовин, та експерименти, пов'язані з інтеграцією ядерних боєголовок в ракети[11][12]. Іран відкинув доповідь і звинуватив МАГАТЕ у прозахідному ухилі[13] і пригрозив скоротити співпрацю з МАГАТЕ[14][15].
Відновлення
2 січня 2021 року влада Ірану офіційно повідомили Міжнародне агентство з атомної енергії про намір збагачувати уран до 20 %. МАГАТЕ проінформувало про це Раду Безпеки ООН. А вже 4 січня на іранському ядерному об'єкті у Фордо почався процес збагачення урану на рівні 20 %. 7 січня, в інтерв'ю державній телерадіомовній корпорації ІРІБ офіційний представник Організації атомної енергії Ірану Бехруза Камальванді, заявив, що Іран може «спокійно» довести збагачення урану до 90 %[16].
Восени 2022 року за даними Reuters, іранська влада почала масове нарощення можливостей зі збагачення урану, використовуючи центрифуги на підземному заводі в Натанзі[17]. 11 грудня 2022 року на хімічному факультеті Ісфаханського технологічного університету, що пов'язаний з військовими проєктами Ірану, стався вибух[18].
Переговори з МАГАТЕ
МАГАТЕ не може оприлюднити остаточне рішення щодо того, чи створює Іран ядерну зброю. Зазвичай, доповіді МАГАТЕ стверджують про відсутність незадекларованих ядерних розробок лише в країнах, що погодились на додатковий протокол. Іран припинив участь в добровільних і необов'язкових умовах додаткового протоколу та всю іншу добровільну співпрацю з МАГАТЕ після того, як рада директорів МАГАТЕ вирішила доповісти про невиконання обов'язкових умов Раді безпеки ООН в лютому 2006 року[19]. РБ ООН ухвалила резолюцію 1737, пославшись на Главу VII Статуту ООН, зобов'язавши Іран впровадити додатковий протокол. Іран наполягає на тому, що втручання РБ ООН в «питання мирної ядерної програми Ісламської республіки Іран» незаконне та шкідницьке[20].
Починаючи з 2011 року, МАГАТЕ висловлює занепокоєння можливим військовим виміром ядерної програми Ірану, було оприлюднено ряд доповідей, в яких йшлося про цю можливість[21].
Заступник генерального директора МАГАТЕ Герман Накертц повідомив 18 січня 2013 року, що знову не вдалось досягти домовленості про врегулювання з невирішених питань стосовно можливого військового виміру ядерної програми Ірану. За його словами, інспекторам МАГАТЕ знову не було надано доступу до військового об'єкту у місті Парчін, де, на думку експертів, можуть проводитися ядерні випробовування[22].
Військове застосування ядерної енергії
| Цей розділ потребує доповнення. (січень 2013) |
На думку дослідників аналітичного центру MEMRI, попри публічні заяви іранських високопосадовців про мирний характер ядерної програми, основною метою Верховного лідера Алі Хаменеї залишається захист режиму від будь-яких атак з боку країн Заходу та підвищення статусу Ірану до рівня світових наддержав, які мають ядерну зброю[23].
Восени 2012 року, після посилення санкцій проти Ірану, низка представників іранської влади виступили із заявами про необхідність застосування ядерного палива на атомних кораблях та атомних підводних човнах[24]. Уран, збагачений до рівня, придатного для використання в реакторах підводних човнів, також може бути використаний і для створення атомної зброї.
13 грудня 2016 року іранська сторона звинуватила США в порушенні раніше досягнутих домовленостей, а президент Ірану Хассан Рухані оголосив про початок робіт над створенням підводних човнів з ядерною силовою установкою. Натомість речник Білого дому та речник Державного департаменту США заявили, що такі роботи не порушують домовленостей Спільного всеосяжного плану дій[25].
Див. також
Примітки
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ядерна програма Ірану |
