Circus Maximus

Вважається, що змагання на колісницях були вперше проведені тут ще царем Тарквінієм Пріском. Юлій Цезар розширив Великий цирк до 600 метрів в довжину, так що на ньому могло розміститися до 250 000 глядачів (ще стільки ж могли спостерігати за змаганнями стоячи). Октавіан Август встановив в цирку перший єгипетський обеліск, а Костянтин ІІ у 357 році — другий. Обидва перенесені у 1588 році папою Сікстом V на П'яцца-дель-Пополо та до Латеранського палацу.

Доміціан проклав дорогу від цирку в свого палацу, а Траян розширив кількість глядацьких місць і імператорську ложу.

Перші перегони в Circus Maximus, як видно із визначення у Законах Дванадцяти таблиць в середині V ст. до н. е.; останні — при пануванні остготського царя Тотіли у 549 чи 550 році.

Крім Circus Maximus були і менші цирки: Circus Flaminius на Марсовому полі, Цирк Нерона на території теперішньго Ватикану та Цирк Максенція на Via Appia.

У Середньовіччі кам'яні споруди цирку були розібрані на будівництво нових будинків. Проте територія цирку ніколи не забудовувалася, і досі тут проводяться громадські заходи (наприклад, рок-концерти).

• 
  Сучасний вид на північ на Circus Maximus (ліворуч — Палатин)
• 
  Залишки цирку
• 
  1978
• 
  1983
• 
• 
• 
• 
• 
  Жан-Леон Жером, «Остання молитва християнських мучеників»
• 
  На сестерції Каракалли

• Грецький театр (Сіракузи)
• Перелік античних театрів і цирків

• R. A. Staccioli, Rom. Wie es war und wie es ist. Vision S.R.I. Roma, ISBN 88-8162-114-2 (нім.)

• Циркус Максимус // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

• http://www.unicaen.fr/services/cireve/rome/index.php [Архівовано 10 жовтня 2009 у Wayback Machine.]