Сонечко семикрапкове

Розмір тіла — 5—8 мм. Забарвлення тіла знизу чорне, передньогруди чорні, з двома білувато-жовтими плямами на передніх кутах. Надкрила жовті, руді або червоні, кожне із трьома чорними плямами та ще однією спільною чорною плямою біля щитка.

Як і більшість сонечок, хижаки, але можуть споживати пилок рослин і спори грибів. З яйця вилуплюється личинка, яка живиться дрібними комахами: попелицями, кокцидами, яйцями лускокрилих, трипсами тощо. Імаго також хиже.^[1]

Жуки отруйні для більшості хижаків. При небезпеці виділяють жовтуватий секрет на згинах кінцівок, що містить N-оксид кокцинеліну^[es]. Яскравий колір надкрил виконує попереджувальну роль для хижаків.

Зимують у стадії імаго. Навесні активно мігрують.

Зустрічається в Європі і Азії, інтродуковане у Північну Америку і Австралію для боротьби із попелицями. Звичайний вид в Україні.

Сонечка зустрічаються у найрізноманітніших біотопах і екосистемах: у лісах, луках, степах, агроценозах, містах тощо. Крім того, після завезення у Північну Америку семикрапковому сонечку вдалося витіснити місцевий близький вид Coccinella novemnotata^[en] з власних екосистем. Ентомологи пояснюють таке поширення високим генетичним і фенотиповим різноманіттям.^[2]

Семикрапкове сонечко використовується для боротьби з дрібними комахами-шкідниками, зокрема в оранжереях і в садах.

Широке розповсюдження, чисельність та яскраве забарвлення призвели до появи значної кількості народних назв сонечка. На Західному Поліссі відомі назви «бездрик», «зозулька», «жовтобрушка» тощо^[3].

Згадкою про сонечко семикрапкове починається роман Любко Дереша «Тереза та парабола»^[4]:

Сонечко семикрапкове (також знане в деяких колах як Coccinella septempunctata) своєю появою десь між пермом і тріасом створило справжню архаїчну сенсацію. Воно вилізло з-за обрію бруньки на самісінькому чубкові дерева гінкго, вказуючи білими цятками в керунку палаючого оранжем заходу. В цю секунду тріумфу сонечко видавалося сяючою планетою, що затулила сонце. На півкулі маренового в чорну горошину панцира лищали неозорі хітинові бліки. Сонечко завмерло на тлі велетенського диска сонця і вмиротворено заворушило вусиками.

Сонечко семикрапкове було обрано комахою-символом Фінляндії у 1996 році шляхом поштового голосування, проведеного відомим натуралістичним журналом^[яким?]. Вибір виявився вдалим та спонукав пробудження цікавості до життя цих комах: маленьке сонечко має яскравий зовнішній вигляд, воно не кусається та не жалить, що дозволяє спокійно й довго його розглядати. На високий рейтинг сонечка у публічному голосуванні вплинув вірш, котрий повторюють усі фінські діти, тримаючи сонечко на долоні: «Сонечко, лети, лети до підніжжя великого каменя, там твої татусь з мамусею варять кашку для тебе».

Логотипом із зображенням сонечка помічають «органічні» продукти харчування.^{[джерело?]}

Жук — один з улюблених об'єктів для зображення на поштових марках.