Гнойовик звичайний

Тіло кремезне, відносно велике, 1,6-2,7 см у довжину. Спинна поверхня чорна або чорнувато-синя, по краю передньоспинки та надкрил з синьою чи зеленуватою облямовкою. Нижня поверхня металево-фіолетова чи синя, вкрита чорними волосками. Надкрила з 7 пунктирними борозенками між шовом та плечовим горбком.

Булава антен проста, пластинчаста, матова.

На задніх гомілках 3 поперечні ребра з зовнішнього боку.

Диплоїдний набір хромосом 2n=22. У гнойовика звичайного відсутня послідовність TTAGG, характерна для теломер багатьох комах.^[1]

Самиця риє глибоку нірку під купою посліду копитних ссавців, куди відкладає яйце.

Літають ввечері. Перед зльотом у повітря, жуки піднімають температуру власного тіла (яке важить близько 1 граму) за допомогою скорочень крилових м'язів, які не призводять до руху крил. Скоротливий термогенез допомагає жукам розігрітися для польоту в прохолодний час доби.^[2]

Гнойовиків звичайних поїдають кажани, борсуки, дикі свині^[3] тощо. На нижній поверхні жуків часто знаходяться німфи більше 20 видів кліщів, переважно з ряду Mesostigmata.

Поширений у помірній зоні Євразії. На північ до Фінляндії.

В Україні зустрічається у більшості областей, окрім південних степових: не знайдений в Херсонській, Миколаївській, Запорізькій областях, у Криму^[4].

• Плавильщиков, Н.Н. (1994). Определитель насекомых: Краткий определитель наиболее распространённых насекомых европейской части России. М.: Топикал. с. 298.(рос.)

Це незавершена стаття про жуків. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.