SMS Scharnhorst (1906)

Був збудований на корабельні Blohm + Voss Гамбургу. Був закладений 1905 як другий корабель даного класу. 24 жовтня 1907 включений до складу флоту. Після пожежі на SMS Yorck^[de] був флагманом командувача Розвідувальних сил (нім. Aufklärungsstreitkräfte) Океанського флоту (1 травня 1908 — 11 березня 1909). Вже 1912 крейсер зазнав модернізації, що дещо змінила його зовнішній вигляд.

1 квітня 1909 крейсер вийшов з Кілю і 29 квітня прибув до Коломбо, замінивши там дотихчасового флагмана Східно-Азійської ескадри SMS Fürst Bismarck^[de]. З 1909 Scharnhorst базувався в Ціндао. 14 березня 1911 до нього приєднався однотипний великий крейсер SMS Gneisenau. Вони здійснювали виходи вздовж китайського і японського узбережжя.

Напередодні світової війни ескадра під командуванням віцеадмірала Максиміліана фон Шпее опинилась відрізаною від свої баз. Scharnhorst з Понпеї перейшов до острова Паган Маріанських островів (нім. Deutsch-Neuguineas), де його очікували малі крейсери^[2] SMS Nürnberg (1906)^[en] і SMS Emden. 14 серпня 1914 вони покинули острів. В Індійському океані SMS Emden їх покинув для проведення атак на ворожі кораблі. При переході кораблі поповнювали запаси вугілля на Маршаллових Островах і Німецькому Самоа. 22 вересня потопили на рейді Папеете французький канонерський човен Zelee. 12 жовтня ескадра покинула острів Пасхи, де поповнила запаси вугілля і де до неї приєднались малі крейсери SMS Dresden^[en] і SMS Leipzig^[en].

Бій біля Коронель

Біля узбережжя Чилі 1 листопада 1914 ескадра зустріла англійську 4 ескадру контр-адмірала Крістофера Кредока^[en], вислану для їхнього пошуку. Адмірал Шпее відтягував битву до часу, поки ввечері у променях вечірнього сонця силуети його кораблів не злились з контурами узбережжя, у той час як силуети англійських кораблів добре виднілись на тлі моря. SMS Scharnhorst з 11 км стріляв по флагману, панцирному крейсеру HMS Good Hope (англ.)^[en], який затонув, отримавши 30-40 попадань. SMS Gneisenau пошкодив панцирний крейсер HMS Monmouth (англ.)^[en], який для економії боєприпасів з близької відстані розстріляв і затопив SMS Nürnberg. Німецькі малі крейсери обстрілювали легкі крейсери HMS Otranto, HMS Glasgow (отримав пошкодження), яким вдалось втекти. Німецькі кораблі використали до половини боєзапасу.

4 листопада згідно з міжнародними угодами про війну лише три кораблі ескадри поповнили запаси вугілля у Вальпараїсо та підійшли до острова Мас Афуера^[3] архіпелагу Хуан-Фернандес, поки решта кораблів поповнювала запаси вугілля. Адмірал Шпее знав, що японська ескадра прямує для блокування Панамського каналу, британські кораблі готуються блокувати південну Атлантику. На великих крейсерах поділили боєзапас — 210-мм набоїв по 445 і 150-мм набоїв по 1100. Лише 15 листопада ескадра покинула острів, поповнила 21 листопада запаси вугілля у бухті Сант Квентін до 17.000 т на п'яти кораблях і обійшла на початку грудня мис Горн. У цей час вже 4-5 листопада англійські важкі кораблі були направлені до південної Атлантики і вже 27 листопада досягнули узбережжя Бразилії. Фон Шпее оголосив на нараді 6 грудня намір атакувати Порт-Стенлі на Фолклендських островах, проти чого виступив капітан «Gneisenau», підтриманий іншими капітанами кораблів ескадри. Фон Шпее наполягав, що на островах відсутні ворожі кораблі і там можна поповнити запас вугілля. Деякі сучасні дослідники припускають, що англійська розвідка знала шифри німецького флоту і могла надати хибну інформацію-наказ про атаку островів. На підтвердження цього наводять факт, що англійські кораблі не блокували мис Горн, не патрулювали навколишні води, а зібрались ввечері 7 грудня у Порт-Стенлі.

Битва біля Фолклендів

Зранку 8 грудня ескадра Фон Шпеє підійшла до Порт-Стенлі. Для розвідки вперед вислали «Нюрнберг» і «Гнайсенау» з десантними командами. Їх обстріляв з чотирьох 305 мм гармат посаджений на дно старий панцирник HMS Canopus^[de], але у порті вони помітили триногі мачти характерні виключно для британських важких кораблів. Німецька ескадра розвернулась від острова. Адмірал фон Шпеє не мав ілюзій. Зношені більш як на 25 % парові машини, механізми після 5-місячного походу через Тихий океан не дозволяли розвинути і так не надто велику максимальну швидкість. Панувала ясна погода і надії загубитись у морі не було. Тому флагман SMS Scharnhorst зайняв почесне місце в кінці строю, щоб першим прийняти бій. Перед ним йшов SMS Gneisenau, малі крейсери SMS Nürnberg, SMS Leipzig, SMS Dresden отримали наказ розосередитись і рятуватись самостійно. У погоню за ескадрою до 10.00 вийшли лінійні крейсери HMS Inflexible (англ.), HMS Invincible (англ.)^[en] (по 8×305 мм гармат), панцирні крейсери HMS Carnarvon^[en], HMS Cornwall (англ.)^[en], HMS Kent (англ.)^[en], легкі крейсери HMS Glasgow (англ.)^[en], HMS Bristol (англ.)^[en], допоміжний крейсер Macedonia.

«Inflexible», «Invincible», «Carnarvon» доволі швидко наздогнали німецькі крейсери і розпочали о 13:30 обстріл з великої відстані, на що «Scharnhorst» міг відповідати вогнем з двох гармат кормової башти. Два німецькі крейсери зосередили вогонь на «Invincible», який отримав 23 попадання. Після 15:00 «SMS Scharnhorst» отримав вирішальне попадання у корму, що зруйнувало каземати, башту головного калібру, значні втрати серед екіпажу, викликало велику пожежу. Близько 16:00 фон Шпеє передав на «Gneisenau» команду покинути флагманський корабель і через хвилю його капітану Маеркеру: «Ви мали рацію». «Scharnhorst» розвернувся для торпедної атаки, але о 16.04 на ньому відбувся великий вибух, після чого він о 16:17 з екіпажем з 860 осіб, адміралом Фон Шпеє пішов під воду.

Післямова

Важко пошкоджений «Gneisenau» з розбитою задньою баштою о 17:30 був самозатоплений командою після залпу останніми набоями. З нього врятувалось 187 моряків. Рештою британських крейсерів було затоплено «Leipzig», у якого закінчились набої і врятувалось 18 моряків, «Nürnberg», який через пошкодження о 18:35 зупинився, але відмовився опустити прапор. Був розстріляний впритул з «Kent» і о 19:27 почав тонути. На палубі до останку стояли моряки, піднімаючи в руках прапор корабля. З нього врятувалось 13 моряків. Допоміжні кораблі з вугіллям «Baden» і « Santa Isabell» затопили після евакуації екіпажів. Крейсеру «Dresden» вдалось втекти і сховатись у територіальних водах Чилі. Через брак вугілля вони не могли дійти до порту для інтернування. Через три місяці його виявили британські кораблі і в порушення міжнародних угод атакували. Капітан самозатопив корабель і перебрався з екіпажем на берег. Санітарний корабель «Seydlitz» відстав від ескадри і непоміченим дійшов до Аргентини, де був інтернований.

Англійці використали проти двох німецьких крейсерів 1200 набоїв калібру 305 мм і попали 40 разів у «Scharnhorst», 30 у «Gneisenau».

У середині 1915 з прибережного бразильського пароплава побачили у морі тіло німецького моряка. До нього був прикріплений 21 см тубус, в якому в кормовій башті SMS Scharnhorst зберігали резервний гафельний прапор крейсера. Він зберігався у музеї етнографії в Берліні і загинув в час нової світової війни.

• Hans H. Hildebrand, Albert Röhr, Hans-Otto Steinmetz: Die deutschen Kriegsschiffe. Biographien — ein Spiegel der Marinegeschichte von 1815 bis zur Gegenwart, Hamburg 1979—1983 (нім.)
• Erich Gröner, Dieter Jung, Martin Maass: Die deutschen Kriegsschiffe 1815—1945, Band 1, Bernard & Graefe Verlag, München 1982 (нім.)
• Hans Pochhammer: Graf Spee's letzte Fahrt, Erinnerungen an das Kreuzergeschwader, Verlag der täglichen Rundschau, Berlin 1918 (нім.)

• Scharnhorst [Архівовано 8 серпня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
• Armored Cruiser SMS Scharnhorst (1907) [Архівовано 19 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
• Seeschlacht bei Coronel (нім.)
• Seeschlacht bei den Falklandinseln (нім.)
• Die Seeschlacht bei den Falklandinseln — Der letzte Mann (нім.)

• Фолклендський бій
• Лінійні кораблі типу «Шарнгорст»
• Лінійні крейсери типу «Ізмаїл»