Shigella

У 1919 році Альдо Кастеллані та А. Д. Чалмерс назвали збудника бактеріальної дизентерії на честь першовідкривача першого збудника з цього роду, японського дослідника Кіоші Шига^[2] й у 1951 році це було закріплено у світовому медичному просторі як рід Shigella^[3].

Відомі види Shigella класифіковані у чотири серогрупи:

• Серогрупа A: S. dysenteriae (12 сероварів)
• Серогрупа B: S. flexneri (6 сероварів)
• Серогрупа C: S. boydii (23 сероварів)
• Серогрупа D: S. sonnei (1 серовар)

Групи A—C фізіологічно подібні; S. sonnei (група D) може бути диференційована на підставі біохімічних досліджень її метаболізму.

Shigella зазвичай передаються через їжу, воду, побутово (фекально-оральний механізм передачі інфекції). Залежно від віку і фізичного стану людини, лише 10 мікробних клітин може бути достатньо, аби спричинити хворобу. При шигельозі відбувається руйнування епітеліальних клітин слизової оболонки сигмоподібної і прямої кишок. Деякі штами виробляють ентеротоксини і Шига-токсин, подібний до веротоксину бактерії E. coli O157:H7^[4].

Основні клінічні прояви шигельозу — діарея з мізерними випорожненнями, гарячка, спазматичний біль в животі, поклики до дефекації, іноді безрезультатні, біль у прямій кишці перед дефекацією і певний час після неї (тенезми). Випорожнення можуть часто містити кров, слиз або, навіть, гній.

• Медична мікробіологія, вірусологія, імунологія /підручник для студентів вищих медичних закладів/за редакцією В. П. Широбокова. Вінниця: Нова книга. 2011. — 951 стор.

Це незавершена стаття з мікробіології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.