Treponema pallidum

Відомі як мінімум чотири підвиди:

• T. pallidum pallidum — спричинює сифіліс,
• T. pallidum pertenue — фрамбезію,
• T. pallidum carateum — пінту,
• T. pallidum endemicum — беджель.

Це досить довга спірохета (8-20 мікрон), тонка (0,25-0,35 мікрон у діаметрі), радіус спіралі 0,8-1 мікрон, крок гвинта — близько 1 мікрону, кількість завитків — 9-10. Рухома за допомогою т.з. аксилярного тіла, що являє собою внутрипериплазмені джгутики^[1]. Погано фарбується аніліновими фарбниками зважаючи на наявність великого числа гідрофобних компонентів в цитоплазмі, забарвлюється в блідо-рожевий відтінок за методом Романовського—Гімзи (за що і отримала назву pallidum — «бліда»), для детекції також застосовують методи протрави і напилення срібла. Незабарвлені нефіксовані клітки не видно в світловий мікроскоп, для візуалізації цих бактерій в живому стані застосовують метод мікроскопії темного поля та використовують флюоресцентні антитіла.

T. pallidum — хемоорганогетеротроф, облігантний анаероб. Не культивуються на простих живильних середовищах. Відомі методи отримання т.з. «змішаних культур» (наприклад метод Шерешевського^[2] на напівзгорнутій кінській сироватці, метод Ногучі (野口 英世, Noguchi Hideyo, 1876—1928)^[3] на суміші лужного агару і асцитичної рідини із додаванням шматочка нирки або яєчка кроля, метод Проки, Данієла і Стро (Proca, Daniela, Stroe)^[4] та ін.), також відомі методи отримання чистих культур (як із змішаних — метод Мюленса^[5], так і безпосередньо з крові хворих на сифіліс), відомі методи культивування на твердих живильних середовищах (на кров'яному або сироватковому агарі в анаеробних умовах^[6]). Культивовані спірохети втрачають патогенність, але антигенні властивості частково зберігаються (кардіоліпіновий екстракт використовується для постановки реакції Вассермана). Також T. pallidum культивується шляхом зараження кроликів, зважаючи на сприйнятливість останніх, і є зручним організмом для моделювання сифілісу^[7][8] (у тому числі і нейросифілісу^[9]).

Геном T. pallidum штаму Nichols був завершений в 1998 році^[10][11]. Геном представників цього штаму представлений кільцевою дволанцюжковою молекулою ДНК розміром 1138012 пар основ і містить 1090 генів, з них 1039 кодують білки, відкриті рамки зчитування становлять 92,9 % геному, вміст ГЦ становить 52,77 %^[11]. T. pallidum має один з найменших відомих бактеріальних геномів, що відрізняється сильною редукцією метаболічних і біосинтетичних функцій, адаптуючись скороченням генома до багатих живильними речовинами тканин ссавців^[10].

Пізніше встановлення послідовності геномів кількох інших штамів T. pallidum^[12][13] та кількох інших спірохет дозволяє повний аналіз схожості і відмінностей в межах цього бактеріального типу. Порівняння геномів штамів Nichols і SS14 демонструє наявність 327 однонуклеотидних замін (224 транзицій, 103 трансверсій), 14 делецій и 18 інсерцій, також були знайдені гіперваріабельні ділянки хромосоми^[12]. Ген tprK має багато алелей та розрізняється між штамами T. pallidum^[14], відповідаючи за антигенні відмінності між ними^[15].

T. pallidum pallidum — рухома спірохета, яка звичайно передається при статевому контакті, проникаючи до тіла хазяїна через слабкі місця в епітеліальному шарі. T. pallidum pallidum може також передаватися плоду через плаценту на пізніших стадіях вагітності, породжуючи зрештою вроджений сифіліс^[16]. Спіральна структура бактерії T. pallidum pallidum дозволяє їй рухатися гвинтоподібним чином через в'язке середовище, наприклад слиз. Після проникнення до тіла хазяїна, бактерія проникає до кровоносної і лімфатичної систем.

Підвиди, що спричинюють фрамбезію, пінту і беджель є морфологічно і серологічно невідрізними від T. pallidum pallidum (сифіліс); проте, їх передача не венерична, а клінічний перебіг цих хвороб значно відрізняється.

Вакцини проти сифілісу не існує. Зовнішня мембрана T. pallidum має дуже мало зовнішніх білків для зв'язування антитіла. Зусиллям розробити безпечну і ефективну вакцину проти сифілісу перешкоджає невпевненість про відносну важливість гуморальних і клітинних механізмів захисного імунітету і факт, що білки зовнішньої мембрани T. pallidum здебільшого не ідентифіковані.

• Treponema pallidum [Архівовано 13 жовтня 2008 у Wayback Machine.] Microbe Wiki
• Treponema Molecular Genetics Server
• Treponema pallidum causes Syphilis [Архівовано 5 червня 2008 у Wayback Machine.] EMBL

Це незавершена стаття з бактеріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.