Кадирова Жанна Ельфатівна
| Жанна Ельфатівна Кадирова | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
| Народження | 1981 Бровари | |||
| Країна |  Україна | |||
| Навчання | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури | |||
| Діяльність | художниця, художниця інсталяцій, візуальна мисткиня, скульпторка | |||
| Сайт | www.kadyrova.com | |||
 Кадирова Жанна Ельфатівна у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Жанна Ельфатівна Кадирова (1981, Бровари) — українська художниця та скульпторка.
Біографіяред. код
Народилася 1981 року у Броварах. За словами художниці, її тато родом з Башкортостану, а мати — з села Забарівка Чернігівської області[2]. 1999 року закінчила відділення скульптури Державної художньої середньої школи імені Тараса Шевченка[3].
Учасниця групи Р.Е.П. (Революційний Експериментальний Простір), яка виникла під час української Помаранчевої революції у Києві 2004 року. До її складу також входять художники: Микита Кадан, Анатолій Бєлов, Ксенія Гнилицька, Володимир Кузнєцов, Ярослав Коломійчук, Лада Наконечна, Леся Хоменко, Артур Бєлозьоров, Саша Макарська, Віктор Харкевич, Леся Целованська, Володимир Щербак, Аліна Якубенко, Кирило Гриньов[4].
Виступала у музичному проєкті Penoplast[5].
Працювала кураторкою виставок у київському мистецькому просторі LabGarage[6].
Навесні 2022 року переїхала у Закарпаття, але повернулася в Київ, де живе і працює[7].
Творчістьред. код
Дебютувала Кадирова в 2002 році у груповій виставці «Блакитна глина», що проходила у галереї Гельмана в Києві. На ній вона представила перформанс «Синій кінь» а також «Місячні кролики»[8][9].
Першою персональною виставкою (разом з Лесею Хоменко) стала «Помаранчеве літо ІІ»[10], що пройшла у 2005 році у галереї «Ріджина», Москва.
У той же час Кадирова почала працювати з кахлями, що стали її «візитівкою». У 2004 вона створила з цементу і кахлів скульптуру «Сантехнік Толя»[11].
Принесла відомість Кадировій виставка «Діаманти» 2006 року (разом з Андрієм Сагайдаковським) у Центрі сучасного мистецтва при НаУКМА[10]Скульптури являють собою дорогоцінні камені, зроблені з кахлів, цементу і монтажної піни[12].
У схожій техніці виконані скульптури, що зображують сміття — зім'ята пачка цигарок[13], огризок яблука[14], чайний пакетик[15]. У деяких з них також використовувалася цегляна кладка[14]. Ці скульптури були створені в період з 2005 по 2010 рік.
У 2009 році, також з кахлів і цементу, була створена знакова робота «Пам'ятник новому пам'ятнику», публічна скульптура що була встановлена в місті Шаргород[16].
В цей час Кадирова починає активно працювати з міським простором. Прикладами такої праці є проєкт «Заповнення», в якому вона буквально заповнювала кахельними плитками різноманітні отвори, тріщіни і проломи у міських будівлях, і серію скульптур «Знаки», що являли собою видозмінені дорожні знаки[5]. Цегляно-кахлева скульптура 2010 року «Яблуко» встановлена в Пермі. Скульптура 2011 року «Форма світла» виставлена на Пейзажній алеї у Києві[17], і також у Києві знаходяться кілька скульптур з серії «Лавки—графіки», які дійсно є лавками на яких можна сидіти [18]. Загалом близько 15 робіт скульпторки встановлено в публічному просторі[19].
Загалом у Кадирової відбулося понад три десятки персональних виставок, і понад 130 групових. Виставки проходили у Києві, Москві, Празі, Чикаго, Нью-Йорку, Варшаві, Відні, Стокгольмі, Маямі, Шаргороді, Будапешті, Амстердамі, Стамбулі, Пермі, Харкові, Греноблі, Мюнхені, Парижі, Донецьку, Мурманську, Білостоку, Тернополі, Берліні, Любліні, Любляні, Клагенфурті, Лондоні, Дюссельдорфі, Венеції, Лейпцигу, Карлсруе, Канську, Вінниці, Женеві, Одесі, Бішкеку, Равенні, Гавані, Монте-Карло, Сан-Паулу, Львові, Которі[10].
Кадирова представляла Україну на Венеційській бієнале 2013, 2015 і 2022 року, Московській бієналє 2013 року[20].
Окрім кахлів, бетону і цегли, скульпторка працювала з природнім камінням, черепицею, асфальтом, в тому числі розміщала частини дорожнього покриття в галереї (Data Extraction, 2011)[21], малювала картини фломастерами (проєкт Фломореалізм)[22], створювала колажі (Натовп, 2012)[23] і перформанси[10].
Жанна Кадирова неодноразово брала активну участь у симпозіумах сучасного мистецтва що відбувалися на острові Бірючий. Там знаходяться кілька її скульптур[24].
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Кадирова створила багато робіт, що осмислюють цю подію.
Наприклад, серію Russian Rocket 2022 — стікерів у вигляді пролітаючих російських ракет, які наклеюються на вікна будівель або транспорту в Європі, і створюють візуальну ілюзію прольоту ракети за вікном[25] або вишитих картин на тему повітряної тривоги[7].
У межах 59-ї Венеційської бієнале (2022) у галереї Galleria Continua пройшла виставка Жанни Кадирової «Паляниця» (Palianytsia[26])[27]. Кам'яні елементи скульптури продавалися на вагу, а отримані гроші збиралися для допомоги українській армії. Таким чином було зібрано понад 230 тисяч євро[7].
Нагородиред. код
- 2011 — спеціальна премія PinchukArtCentre
- 2012 — Премія імені Казимира Малевича[3]
- 2012 — Премія Сергія Курьохіна в номінації Мистецтво в громадському просторі (паблік-арт) за роботу «Форма світла»[28].
- 2012 — Гран-прі фестивалю сучасної скульптури Kiev Sculpture Project[10]
- 2013 — головна премія PinchukArtCentre[3]
- 2014 — спеціальна премія Future Generation Art Prize
- 2018 — Miami Beach Pulse Prize[29]
Літератураред. код
- Неллі Подгорська. Жанна Кадирова. Альбом 2013. — М. : Фонд Володимира Смірнова і Костянтина Сорокіна, 2013. — 256 с. — ISBN 978-5-905494-08-6.
Приміткиред. код
Посиланняред. код
- Офіційний сайт Жанни Кадирової [Архівовано 13 серпня 2014 у Wayback Machine.]