Перм

Територія сучасного міста Перм заселена людьми спрадавна. У місті виявлено понад 130 археологічних пам'яток (від кам'яної доби до пізнього середньовіччя).

Село Єгошиха

Територія, на якій тепер розташована Перм, у XVII столітті належала Строгановим. Перші документальні згадки про поселення на території Пермі виявлені в переписних книгах воєводи Прокопія Єлизарова в 1647 році. Там згадується корчівка на річці Ягошисі (тепер Єгошиха). Згідно з переписом 1678 року, у селі Єгошиха налічувалося сім дворів і проживало «28 душ мужеска полу, в основномъ фамиліи Брюхановыхъ, Верхоланцевыхъ и Федотовыхъ».^[1]

Заснування міста

На початку XVIII століття почалося активне освоєння родовищ корисних копалин Уралу. 9(20) березня 1720 року за наказом Петра I капітан-поручик артилерії Василь Микитович Татищев, керівник Уральських казених заводів, відомий російський історик і географ, відправився в Сибірську губернію з метою будівництва заводів з виплавки міді і срібла. Татищев обрав для будівництва мідеплавильного заводу місце біля села Єгошихи (поблизу гирла однойменної річки, що впадає у Каму) через наявність мідної руди і зручне місцерозташування для вивозу продукції.^[1].

У 1721 році Татищев був відкликаний, а його наступником призначений генерал-майор артилерії Георг Вільгельм (Вілім Іванович) де Геннін. Де Геннін схвалив проект Татищева і в 1722 році розпорядився про підготовку до будівництва заводу.

Днем заснування міста Перм вважається початок будівництва Єгошихінського (Ягошихінського) мідеплавильного заводу — 4(15) травня 1723 року^[2][3]. При закладці заводу був присутній В. М. Татищев. У рукописі «Опис Уральських і Сибірських заводів. 1735 р.» Г. В. де Геннін писав:

«И за определеніемъ ево, генерала лейтенанта, оною заводъ начатъ строить маїя 4-й днѣ 1723 года и построенъ по генварь мѣсяцъ 1724-го года.»

Будівництво заводу велося під керівництвом Татищева і де Генніна. У 1734 році селище при Єгошихінському заводі стало адміністративним центром Пермського гірського округу. 10 травня 1736 року заклали Мотовілихинський мідеплавильний завод за 4 версти від Єгошихи вище за течією Ками, в 1738 році завод пустили в дію.

У 1727 році Солікамська провінція з містами Чердинню і Кунгуром і Єгошихинським заводом увійшла до складу Казанської губернії під назвою Пермської провінції.

У 1781–1796 роках Перм була центром Пермського намісництва Російської імперії.

17 липня 1783 року затверджений герб міста.

Радянський період

У 1940 році місто перейменовано на Молотов — на честь голови уряду СРСР В. Молотова. Історичну назву повернено в 1957 році, після позбавлення Молотова урядових посад і виключення його з лав КПРС.

Сучасний етап

5 грудня 2009 року сталась пожежа у нічному клубі «Хромая лошадь», жертвами якої стали 131 особа.

Місто розділене на внутріміські території: сім районів і селище Нові Ляди.

• Камський кабель — один з провідних виробників кабельної продукції в країнах СНД^[4].

Мости

У місті через споруджено мости:

• Комунальний міст,
• Красавинський міст,
• Чусовський міст,
• Камський залізничний міст

Також Каму можливо перетнути греблею Камської ГЕС.

Водний транспорт

У радянські часи одним із ключових вузлів пасажирського судноплавства на Камі був Пермський річковий вокзал, але в 1990-ті роки він утратив свою основну функцію.

Залізничний транспорт

Перм є найбільшим залізничним вузлом Пермського відділення Свердловської залізниці. Місто обслуговує три залізничні станції Перм-Сортувальне, Перм I та Перм II. На станції Перм II рух поїздів здійснюється за трьома напрямками:

• західному (Казань, Москва, Санкт-Петербург);
• східному (Кунгур, Єкатеринбург → Владивосток);
• горнозаводському (Углеуральська, Нижній Тагіл, Приоб'є).

Авіаційний транспорт

Місто обслуговує аеропорт Велике Савіно.

Автомобільний транспорт

До Пермі існує під'їзд з автодороги М7 E22 (дільниця Єлабуга — Іжевськ — Перм), та починається федеральна автодорога Р242 E 22 (Перм — Єкатеринбург).

Міський громадський транспорт

Внутрішньоміські перевезення здійснюються автобусами, трамваями, маршрутними таксі та електропоїздами.

Площа зелених насаджень загального користування станом на 2000 рік становила 751 га^[5].

У місті працюють Пермський академічний театр опери та балету імені П. І. Чайковського, Пермський державний театр ляльок і театр «У Моста» (укр. «Біля мосту»).

Музеї

• Пермська державна художня галерея
• Пермський крайовий музей
• Музей сучасного мистецтва
• Музей «Мотовилихинских заводів»
• Меморіальний будинок-музей М. Г. Слав'янова
• Музей історії Пермського державного університету
• Музей палеонтології та історичної геології імені Б. К. Полєнова
• Музей «Будинок Дягілєва»
• Музей історії зв'язку

Університети та інститути

• Пермський державний університет
• Пермський державний технічний університет
• Пермський державний медичний університет
• Пермський державний інститут мистецтва і культури

• Бурков Георгій Іванович (1933—1990) — радянський актор театру і кіно, кінорежисер
• Введенський Андрій Олександрович (1891—1965) — радянський історик;
• Драго Ігор Борисович — український композитор;
• Івшина Ірина Борисівна (* 1950) — радянський і російський мікробіолог, академік РАН.
• Каплун Адріан Володимирович — художник;
• Круглов Веанір Іванович — український артист балету, заслужений артист РРФСР, народний артист УРСР
• Поляков Віктор Львович — український боксер-професіонал;
• Простосєрдов Микола Миколайович (1873—1961) — радянський вчений-винороб, доктор біологічних наук, професор.
• Рожественський Борис Миколайович — український учений у галузі агрономії.
• Ємельянов Володимир Миколайович (1911—1975) — російський актор
• Петров Сергій Сергійович (1895—1965) — російський і радянський актор театру і кіно.
• Швейцер Михайло Абрамович (1920—2000) — радянський кінорежисер.

•  США — Луїсвілл, Кентуккі (від 1994 року);
•  Велика Британія — Оксфорд (від 1995 року);
•  Німеччина — Дуйсбург, Північний Рейн — Вестфалія (від 2007 року);
•  Італія — Агрідженто, Сицилія (від 2005 року місто-партнер^[6]);
•  КНР — Ціндао, Шаньдун (від 2003 року місто-партнер);