Кадирова Жанна Ельфатівна

Народилася 1981 року у Броварах. За словами художниці, її тато родом з Башкортостану, а мати — з села Забарівка Чернігівської області^[2]. 1999 року закінчила відділення скульптури Державної художньої середньої школи імені Тараса Шевченка^[3].

Учасниця групи Р.Е.П. (Революційний Експериментальний Простір), яка виникла під час української Помаранчевої революції у Києві 2004 року. До її складу також входять художники: Микита Кадан, Анатолій Бєлов, Ксенія Гнилицька, Володимир Кузнєцов, Ярослав Коломійчук, Лада Наконечна, Леся Хоменко, Артур Бєлозьоров, Саша Макарська, Віктор Харкевич, Леся Целованська, Володимир Щербак, Аліна Якубенко, Кирило Гриньов^[4].

Виступала у музичному проєкті Penoplast^[5].

Працювала кураторкою виставок у київському мистецькому просторі LabGarage^[6].

Навесні 2022 року переїхала у Закарпаття, але повернулася в Київ, де живе і працює^[7].

Дебютувала Кадирова в 2002 році у груповій виставці «Блакитна глина», що проходила у галереї Гельмана в Києві. На ній вона представила перформанс «Синій кінь» а також «Місячні кролики»^[8][9].

Першою персональною виставкою (разом з Лесею Хоменко) стала «Помаранчеве літо ІІ»^[10], що пройшла у 2005 році у галереї «Ріджина», Москва.

У той же час Кадирова почала працювати з кахлями, що стали її «візитівкою». У 2004 вона створила з цементу і кахлів скульптуру «Сантехнік Толя»^[11].

Принесла відомість Кадировій виставка «Діаманти» 2006 року (разом з Андрієм Сагайдаковським) у Центрі сучасного мистецтва при НаУКМА^[10]Скульптури являють собою дорогоцінні камені, зроблені з кахлів, цементу і монтажної піни^[12].

У схожій техніці виконані скульптури, що зображують сміття — зім'ята пачка цигарок^[13], огризок яблука^[14], чайний пакетик^[15]. У деяких з них також використовувалася цегляна кладка^[14]. Ці скульптури були створені в період з 2005 по 2010 рік.

У 2009 році, також з кахлів і цементу, була створена знакова робота «Пам'ятник новому пам'ятнику», публічна скульптура що була встановлена в місті Шаргород^[16].

В цей час Кадирова починає активно працювати з міським простором. Прикладами такої праці є проєкт «Заповнення», в якому вона буквально заповнювала кахельними плитками різноманітні отвори, тріщіни і проломи у міських будівлях, і серію скульптур «Знаки», що являли собою видозмінені дорожні знаки^[5]. Цегляно-кахлева скульптура 2010 року «Яблуко» встановлена в Пермі. Скульптура 2011 року «Форма світла» виставлена на Пейзажній алеї у Києві^[17], і також у Києві знаходяться кілька скульптур з серії «Лавки—графіки», які дійсно є лавками на яких можна сидіти ^[18]. Загалом близько 15 робіт скульпторки встановлено в публічному просторі^[19].

Загалом у Кадирової відбулося понад три десятки персональних виставок, і понад 130 групових. Виставки проходили у Києві, Москві, Празі, Чикаго, Нью-Йорку, Варшаві, Відні, Стокгольмі, Маямі, Шаргороді, Будапешті, Амстердамі, Стамбулі, Пермі, Харкові, Греноблі, Мюнхені, Парижі, Донецьку, Мурманську, Білостоку, Тернополі, Берліні, Любліні, Любляні, Клагенфурті, Лондоні, Дюссельдорфі, Венеції, Лейпцигу, Карлсруе, Канську, Вінниці, Женеві, Одесі, Бішкеку, Равенні, Гавані, Монте-Карло, Сан-Паулу, Львові, Которі^[10].

Кадирова представляла Україну на Венеційській бієнале 2013, 2015 і 2022 року, Московській бієналє 2013 року^[20].

Окрім кахлів, бетону і цегли, скульпторка працювала з природнім камінням, черепицею, асфальтом, в тому числі розміщала частини дорожнього покриття в галереї (Data Extraction, 2011)^[21], малювала картини фломастерами (проєкт Фломореалізм)^[22], створювала колажі (Натовп, 2012)^[23] і перформанси^[10].

Жанна Кадирова неодноразово брала активну участь у симпозіумах сучасного мистецтва що відбувалися на острові Бірючий. Там знаходяться кілька її скульптур^[24].

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Кадирова створила багато робіт, що осмислюють цю подію.

Наприклад, серію Russian Rocket 2022 — стікерів у вигляді пролітаючих російських ракет, які наклеюються на вікна будівель або транспорту в Європі, і створюють візуальну ілюзію прольоту ракети за вікном^[25] або вишитих картин на тему повітряної тривоги^[7].

У межах 59-ї Венеційської бієнале (2022) у галереї Galleria Continua пройшла виставка Жанни Кадирової «Паляниця» (Palianytsia^[26])^[27]. Кам'яні елементи скульптури продавалися на вагу, а отримані гроші збиралися для допомоги українській армії. Таким чином було зібрано понад 230 тисяч євро^[7].

• 2011 — спеціальна премія PinchukArtCentre
• 2012 — Премія імені Казимира Малевича^[3]
• 2012 — Премія Сергія Курьохіна в номінації Мистецтво в громадському просторі (паблік-арт) за роботу «Форма світла»^[28].
• 2012 — Гран-прі фестивалю сучасної скульптури Kiev Sculpture Project^[10]
• 2013 — головна премія PinchukArtCentre^[3]
• 2014 — спеціальна премія Future Generation Art Prize
• 2018 — Miami Beach Pulse Prize^[29]

• Неллі Подгорська. Жанна Кадирова. Альбом 2013. — М. : Фонд Володимира Смірнова і Костянтина Сорокіна, 2013. — 256 с. — ISBN 978-5-905494-08-6.