Ікалуїт

Ікалуїт
Країна	Канада
Провінція	Нунавут
Регіон	Кікіктаалук
	Амаджуак?
Дата заснування	1942
Місто з	2001
Площа	52.50 км²
Висота центру	0 м
Водойма	Frobisher Bayd
Населення	7 740
Густота населення	150 осіб/км²
Міста-побратими	Чешме
Часовий пояс	UTC-5, влітку UTC-4
Телефонний код	867
GeoNames	5983720
Офіційний сайт	city.iqaluit.nu.ca
	Ікалуїт Ікалуїт (Канада)
	Ікалуїт Ікалуїт (Нунавут)

Ікалу́їт (англ. Iqaluit, інук. ᐃᖃᓗᐃᑦ/iqaluit, раніше називався Фробішер-Бей, англ. Frobisher Bay) — столиця і найбільше місто канадської території Нунавут, національної автономії інуїтів (ескімосів). Це найменш населене місто зі всіх столиць канадських провінцій та територій.

Етимологія

Ікалуїт перекладається як «рибне місце» з інуїтської мови^[1].

Історія

До прибуття білих територія сьогоднішнього Ікалуїта не мала постійного населення, хоча її регулярно відвідували ескімоські мисливці та рибалки.

В 1576 році англійський дослідник Мартін Фробішер відкрив бухту, на березі якої тепер розташований Ікалуїт. Хоча в 1577 і 1578 роках Фробішер побував тут з новими експедиціями, спроби його знайти тут золото закінчилися невдачею. У зв'язку з суворістю клімату нові землі довгий час не викликали у європейців інтересу з точки зору колонізації.

В 1942 році, у розпал Битви за Атлантику, американськими військовими за погодженням з урядом Канади була заснована авіабаза Фробішер-Бей. Вже після закінчення війни в 1949 році Компанія Гудзонової затоки, залучена створеною військовими інфраструктурою, відкрила тут регіональну штаб-квартиру.

Починаючи з середини 1950-х років населення швидко зростало слідом за будівництвом так званої лінії «Дью», групи радарів раннього попередження, що входили в систему NORAD. В 1959 році в селищі були відкриті школа та поліклініка. В 1963 році американські льотчики покинули Фробішер-Бей, що завдало сильного удару по місцевій економіці. Проте, селище залишалося адміністративним і транспортним центром східної частини Канадської Арктики.

1 січня 1987 року назву поселення було офіційно змінено з Фробішер-Бей на Ікалуїт, що означає «рибне місце» на діалекті інуктітут.

Ікалуїт обраний столицею нової автономної території інуїтів, званої Нунавут. Цей вибір був здійснений в ході референдуму, що проходив на всій території. Статус набув чинності 1 квітня 1999 року. 19 квітня 2001 року Ікалуїту було присвоєно статус міста.

Економіка і транспорт

Переважна більшість жителів міста зайняті в державному секторі — органах влади різних рівнів, установах освіти та охорони здоров'я, на військовій базі. Місто є логістичним центром всієї людської діяльності в східній частині Канадської Арктики.

Міський аеропорт(IATA: YFB, ICAO: CYFB), розташований на околицях Ікалуїта, обслуговує регулярні пасажирські рейси в Оттаву, Монреаль і Єллоунайф, а також місцеву авіацію. Довжина злітно-посадкової смуги аеропорту становить 2 623 метри, що значно перевищує потреби аеропорту. Це пояснюється тим, що аеропорт використовується як запасний для літаків трансполярних маршрутів.

4 лютого 2017 року літак компанії «Авіалінії Антонова» Ан-124 «Руслан» з бортовим номером UR-82007 успішно доставив з Цюриха двигун General Electric GE90 для Boeing 777-300ER авіакомпанії Swiss Airlines.

Завезення вантажів, необхідних для життєдіяльності міста, здійснюється влітку, коли море вільно від крижаного покриву. Товари перевантажуються з кораблів на баржі, оскільки глибина міського порту недостатня для сучасних суден. Плани з будівництва глибоководного порту знаходяться в залежності від результатів ведеться геологорозвідки шельфу.

Взимку місцеві жителі часто переходять по льоду на материкову частину Канади через Гудзонову протоку (близько 100 кілометрів).

Дві спроби (в 1980-х і в 2000-х) запустити в місті автобусний маршрут не увінчалися успіхом, і в даний час громадський транспорт в Ікалуїті відсутній.

Географія

Місто розташовується на південному сході острова Баффінова Земля, на березі Північного Льодовитого океану між бухтою Фробішера та горами Еверет, у зоні вічної мерзлоти.

Ікалуїт знаходиться майже на 1 ° південніше Архангельська, але через холодну Лабрадорську течію клімат субарктичний, дуже суворий. Зима довга і морозна, літо коротке, прохолодне. Район бухти Фробішер є одним з найвологіших місць Канадського Арктичного архіпелагу, більша частина опадів випадає влітку. Взимку в місті бувають сильні вітри (до 130 км/год).

Клімат

Місто знаходиться у зоні, котра характеризується кліматом полярних пустель. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 8.2 °C (46.8 °F). Найхолодніший місяць — лютий, із середньою температурою -27.5 °С (-17.5 °F).^[2]

Клімат Ікалуїта
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Абсолютний максимум, °C	3,9	5,7	4	7,2	13,3	21,7	26,1	25,5	17,2	7,3	5,6	3,4	26,1
Середній максимум, °C	−22,8	−23,3	−18,3	−9,4	−1,2	6,8	12,3	10,5	5,2	−1	−8,3	−17	−5,6
Середня температура, °C	−26,9	−27,5	−23,2	−14,2	−4,4	3,6	8,2	7,1	2,6	−3,7	−12	−21,3	−9,3
Середній мінімум, °C	−30,9	−31,7	−28,1	−18,9	−7,6	0,5	4,1	3,6	−0,1	−6,4	−15,8	−25,5	−13,1
Абсолютний мінімум, °C	−45	−45,6	−44,7	−34,2	−26,1	−10,2	−2,8	−2,5	−12,8	−27,1	−36,2	−43,4	−45,6
Норма опадів, мм	19.7	18.7	18.7	27.5	29.2	33	51.9	69.5	55.2	33.3	27.2	19.9	403.7
Днів з опадами	11,9	10,6	12	12,5	12,2	10,5	13,2	15	15,3	15,4	14,3	11,8	154,6
Днів з дощем	0	0,1	0	0,3	1,4	7,4	12,7	16,7	10,6	2,2	0,3	0	51,6
Днів зі снігом	12	10,7	12,5	12,8	11,6	4,7	0,1	0,6	7,5	15,3	14,5	12,1	114,3
Джерело: Weatherbase

Населення

За даними 2016 року в місті проживало 7740 осіб^[3]. Ікалуїт стоїть осібно у ряді інших столиць канадських провінцій і територій. Так, він є найменшою за кількістю жителів столицею, але водночас і найшвидкозростаючою. Тільки в Ікалуїті біле населення становить меншість. Крім того, місто є наймолодшим (30,1 рік) і водночас найкримінальнішим з усіх канадських столиць.

Етнічний склад населення (станом на 2006 рік):

білі — 36,7 % (в 1970 — 92,3 %)
ескімоси — 58,1 %

Чисельність ескімосів стрімко зростає, як з причини дуже високої народжуваності в сім'ях аборигенів, так і через переселення в місто жителів віддалених ескімоських селищ.

Близько 42 % містян використовують вдома англійську мову, 4 % — французьку, решта — різні ескімоські діалекти.