Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво
Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (англ. The Asia-Pacific Economic Cooperation, скорочено АТЕС, англ. APEC) — форум економік Тихоокеанського узбережжя. Заснований у 1989 році з метою сприяння тіснішій економічній співпраці та вільній торгівлі держав Азійсько-Тихоокеанського регіону. Аналог таких утворень як Європейський Союз та Північноамериканської зони вільної торгівлі, що існують в інших регіонах світу. Наразі до кооперації входять 21 економіка. Частка держав-членів становить 40,5 % планетарного населення, 54,2 % ВВП та 43,7 % міжнародної торгівлі.[6]
| Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво | |
|---|---|
| англ. Asia-Pacific Economic Cooperation[1] | |
 | |
 | |
| Абревіатура | Помилка Lua: expandTemplate: template "ref-zh-tw" does not exist. |
| Гасло | open regionalism |
| Тип | міжурядова організація[2] |
| Засновано | 6 листопада 1989[3] |
| Країна |  Сінгапур[4] |
| Штаб-квартира | Сінгапур (1°17′26″ пн. ш. 103°46′39″ сх. д. / 1.290700000028° пн. ш. 103.77770000002777806° сх. д.) |
| Місце діяльності | Азіатсько-Тихоокеанський регіон |
| Членство | Австралія Бруней Канада Індонезія Японія Південна Корея Малайзія Нова Зеландія Філіппіни Сінгапур Таїланд США Тайвань Гонконг КНР Мексика ПНГ Чилі Перу Росія В'єтнам |
| Офіційні мови | англійська[4] |
| Членів | 21 |
| Штат працівників | 50 осіб (2022)[5] |
| Вебсайт: apec.org | |
 | |
 Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво у Вікісховищі | |
Щорічно відбувається форум держав-членів на рівні глав урядів, місце зустрічі чергується поміж всіма державами. Специфічною особливістю є дрес-код — національні костюми держави господаря.
Економіки-учасниці
До АТЕС входить 21 член, це більшість з-поміж держав, що омиваються Тихим океаном. Організація є однією із небагатьох куди входить Тайвань (хоча й під кострубатою назвою Китайський Тайбей), при цьому за цілковитої згоди материкового Китаю. Та на догоду Піднебесній щодо членів використовується термін «економіки-учасниці» замість звичнішого «держави-учасниці».
| Економіка-член | рік вступу |
|---|---|
.svg){kind=small} Австралія | 1989 |
 Бруней | 1989 |
 Індонезія | 1989 |
.svg){kind=small} Канада | 1989 |
 Малайзія | 1989 |
 Нова Зеландія | 1989 |
 Південна Корея | 1989 |
| Сінгапур | 1989 |
 США | 1989 |
 Таїланд | 1989 |
 Філіппіни | 1989 |
 Японія | 1989 |
 Гонконг, КНР | 1991 |
 КНР | 1991 |
 Китайський Тайбей (Тайвань) | 1991 |
 Мексика | 1993 |
 Папуа Нова Гвінея | 1993 |
 Чилі | 1994 |
 В'єтнам | 1998 |
 Перу | 1998 |
 Росія | 1998 |
Індія, попри те що не омивається Тихим океаном також робила запит щодо членства в організації. Попервах її заявку підтримали США, Японія та Австралія. Але з низки причин її не прийняли до організації, та було оголошено про мораторій на прийняття нових членів до кінця 2010 року.
Окрім Індії, ще з десяток держав висловили бажання приєднатися. Зокрема: Монголія, Пакистан, Лаос, Бангладеш, Коста-Рика, Колумбія, Еквадор. Також Гуам, за прикладом Гонконгу та Китаю намагається стати повноправним членом окремим від США.
Принципи діяльності
- Рівноправне партнерство;
- Схильність до відкритого діалогу й досягнення консенсусу у обговоренні найважливіших проблем;
- Взаємовигода економічного співробітництва з урахуванням країн, що розвиваються.
Організаційна структура
- Зустрічі на вищому рівні
- Міністерські зустрічі
- Зустрічі старших посадових осіб
- Група видатних діячів
- Тихоокеанський діловий форум
- Комітет торгівлі та інвестицій
- Бюджетно-адміністративний комітет
- Робочі групи
- Секретаріат
- Економічний комітет
Саміти
Щорічні[7] зустрічі на високому рівні лідерів держав АТЕС:
| Рік | # | Дата | Країна | Місто |
|---|---|---|---|---|
| 1989 | 1 | 6–7 листопада | Австралія | Канберра |
| 1990 | 2 | 29–31 липня | Сінгапур | Сінгапур |
| 1991 | 3 | 12–14 листопада | Південна Корея | Сеул |
| 1992 | 4 | 10–11 вересня | Таїланд | Бангкок |
| 1993 | 5 | 19–20 листопада | США | Острів Блейк |
| 1994 | 6 | 15–16 листопада | Індонезія | Богор |
| 1995 | 7 | 18–19 листопада | Японія | Осака |
| 1996 | 8 | 24–25 листопада | Філіппіни | Маніла, Субік |
| 1997 | 9 | 24–25 листопада | Канада | Ванкувер |
| 1998 | 10 | 17–18 листопада | Малайзія | Куала-Лумпур |
| 1999 | 11 | 12–13 вересня | Нова Зеландія | Окленд |
| 2000 | 12 | 15–16 листопада | Бруней | Бандар Сері Бегаван |
| 2001 | 13 | 20–21 жовт | КНР | Шанхай |
| 2002 | 14 | 26–27 жовт | Мексика | Лос-Кабос |
| 2003 | 15 | 20–21 жовт | Таїланд | Бангкок |
| 2004 | 16 | 20–21 листопада | Чилі | Сантьяго |
| 2005 | 17 | 18–19 листопада | Південна Корея | Пусан |
| 2006 | 18 | 18–19 листопада | В'єтнам | Ханой |
| 2007 | 19 | 8–9 вересня | Австралія | Сідней |
| 2008 | 20 | 22–23 листопада | Перу | Ліма |
| 2009 | 21 | 14–15 листопада | Сінгапур | Сінгапур |
| 2010 | 22 | 13–14 листопада | Японія | Йокогама |
| 2011 | 23 | 12–13 листопада | США | Гонолулу |
| 2012 | 24 | 9–10 вересня | Росія | Владивосток |
| 2013 | 25 | 5–7 жовт | Індонезія | Балі |
| 2014 | 26 | 10–11 листопада | КНР | Пекін |
| 2015 | 27 | 18–19 листопада | Філіппіни | Пасай |
| 2016 | 28 | 19–20 листопада | Перу | Ліма |
| 2017 | 29 | 10–11 листопада | В'єтнам | Дананг |
| 2018 | 30 | 17–18 листопада | Папуа Нова Гвінея | Порт-Морсбі |
| 2019 | 31 | 16–17 листопада (скасовано) | Чилі | Сантьяго |
| 2020 | 32 | 20 листопада | Малайзія | Куала-Лумпур (розміщено віртуально)[8] |
| 2021 | 33 | 12 листопада | Нова Зеландія | Окленд (розміщено віртуально)[9] |
| 2022 | 34 | 18–19 листопада | Таїланд | Бангкок |
| 2023 | 35 | Буде оголошено | США | Сан Франциско |
| 2024 | 36 | Буде оголошено | Бруней | Бандар Сері Бегаван |
| 2025 | 37 | Буде оголошено | Південна Корея | Сеул |
| 2026 | 38 | Буде оголошено | Перу | Ліма |
Див. також
Примітки
Література
- А. М. Копистира. Азійсько-тихоокеанське економічне співробітництво // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004. — Т. 1. — 760 с. — ISBN 966-316-039-Х
Посилання
- Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво [Архівовано 4 січня 2018 у Wayback Machine.] // ВУЕ
- Азійсько-Тихоокеанське економічне співтовариство // Митна енциклопедія : у 3 т. / редкол.: І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін. ; Держ. НДІ мит. справи. — 2-ге вид. — Хм. : ПП Мельник А. А, 2014. — Т. 1 : А — З. — 592 с. — ISBN 978-966-346-853-2.
