Александер Флемінг

Алекса́ндер Фле́мінг (англ. Alexander Fleming; 6 серпня 1881, Лохфілд (біля міста Дарвел), Шотландія — 11 березня 1955, Лондон, Англія) — шотландський бактеріолог, що окрім бактеріології вивчав ще проблеми імунології та фармакології. Став відомим завдяки відкриттю лізоциму (антибактеріального ферменту, що його виробляє людський організм) і виділенню першого відомого антибіотика пеніциліну з плісняви Penicillium notatum.

Александер Флемінг Alexander Fleming
англ. Alexander Fleming
Народився	6 серпня 1881(1881-08-06) Лохфілд (біля міста Дарвел), Шотландія
Помер	11 березня 1955(1955-03-11) (73 роки) Лондон, Англія ·інфаркт міокарда
Поховання	собор Святого Павла
Місце проживання	Велика Британія
Країна	Велика Британія
Діяльність	бактеріолог, фармаколог, лікар, хірург, винахідник
Alma mater	Імперський коледж Лондона Університет Вестмінстера Kilmarnock Academyd[1] Imperial College School of Medicined St Mary's Hospital Medical Schoold
Галузь	Бактеріологія, імунологія
Заклад	Лікарня Св. Марії, Лондон
Посада	ректор Единбурзького університетуd
Членство	Лондонське королівське товариство Папська академія наук[2] Королівська колегія лікарівd Нідерландська королівська академія наук Reial Acadèmia de Medicina de Catalunyad
Війна	Друга світова війна
Відомий завдяки:	Відкриття пеніциліну
Батько	Hugh Flemingd[3]
Мати	Grace Mortond[3]
У шлюбі з	Amalia Flemingd Sarah Marion McElroyd
Діти	Robert Flemingd[3]
Нагороди	Actonian Prized (1949) медаль Альберта (1946) Почесний доктор Мадридського університету Комплутенсеd (1948) Почесний доктор університету Грацаd Honorary doctor of the University of Lièged член Лондонського королівського товариства (1943) почесний член Королівського товариства Единбургаd Fellow of the Royal College of Physicians of Edinburghd FRCPd Moxon Medald Cameron Prize of the University of Edinburghd Honorary Fellow of the Royal Society Te Apārangid (1945)
Автограф
Висловлювання у Вікіцитатах  Александер Флемінг у Вікісховищі

Обидва відкриття відбулися в 1920-ті роки і, значною мірою, випадково. Одного разу Флемінг чхнув в чашку Петрі, в якій перебували бактерії, і через декілька днів виявив, що в місцях, куди впали краплі слини, бактерії було знищено. У результаті був відкритий лізоцим. Першу статтю про це відкриття було опубліковано в 1922 році^[4].

Безлад в лабораторії Флемінга ще раз став йому у пригоді. У 1928 році він виявив, що на агарі в одній з чашок Петрі з бактеріями Staphylococcus aureus виросла колонія цвілевих грибів. Колонії бактерій навколо цвілевих грибів стали прозорими внаслідок лізису (руйнування) клітин. Флемінгу вдалося виділити активну речовину, що викликала лізис бактеріальних клітин — пеніцилін. Опис пеніциліну був опублікований у 1929 році.

Флемінг недооцінив своє відкриття, вважаючи, що отримати ліки з пеніциліну буде дуже важко. Його роботу продовжили Говард Волтер Флорі і Ернст Боріс Чейн, що розробили методи очищення пеніциліну. Масове виробництво цієї речовини було налагоджено під час Другої світової війни і врятувало життя багатьом пораненим та хворим.

У 1945 році Флемінг, Флорі і Чейн були удостоєні Нобелівської премії з фізіології або медицини.

Помер Олександр Флемінг в 1955 році в лікарні від інфаркту міокарду.