Альбінолеффе (футбольний клуб)

1990-ті роки: початок

Попередниками «Альбінеси» були - заснований у 1919 році та відомий як «Чирколо Спортіво Фалько»^[3] - та «Леффе»^[1]: афілійований в ІФФ у 1947 році. Серед найбільших досягнень останнього з вище вказаних клубів перемога в аматорському кубку Італії (виграний у 1982 році) та перемогою на Міжрегіональному турнірі 1984/85^[4].

Виступала в одній групі Серії С2 1997/98^[5], обидві команди зберегли своє місце в чемпіонаті^[6]: географічна близькість між муніципалітетами, до яких вони належать, а також ризик банкрутства альбінців^[4], тому в червні 1998 року виникла пропозиція об'єднати команди^[1].

Хоча вболівальники клуби зустріли ідею партнерства зі скепсисом^[7], — на вершині якого перебував П'єтро Замбайті з генеральним менеджером Фаусто Сельвінеллі та секретарем Роберто Спаньоло^[7] — на чолі з Оскаром П'янтоні воно відразу ж отримало результат^[7]: команда посіла друге місце в сезоні 1998/99 років й виборола підвищення в класі, завдяки перемозі в плей-оф над «Спецією» та «Прато»^[4].

2000-ні роки: піднесення

З Еліо Густінетті перейшов у П'янтоні влітку 2001 року^[8], «Альбінолеффе» виграв кубок національної категорії 2002 pore, перемігши «Ліворно» за найбільшою кількістю м'ячів, забитих на полі суперника^[9]; у червні 2003 року підйом пережив новий етап^[4], коли серіанці, який відставав від «Тревізо» в регулярному сезоні, обіграла «Падую» та «Пізу» в плей-оф, зробивши історичну перемогу в Серії B^[10][11].

У дебютному сезоні у вище вказаному турнірі, де також збільшили кількість учасників до 24 команд для розвитку справи «Катанії»^[12] — 13 вересня 2003 року відзначився безпрецедентним дербі з Аталантою, в якому перемогла з рахунком 2:1^[13]: 13 лютого 2004 року поступилася «Деа»^[14], але посіла 18-те місце, уникнувши плей-оф на виліт^[15]. Зайнявши одинадцяте місце в сезоні 2004/05 роках, Густінетті поступився місцем Вінченцо Еспозіто^[16].

Шлях, який пройшов у чемпіонаті 2005/06 років, призвів до його заміни на Емільяно Мондоніко^[17], який шукав порятунку в поєдинку проти «Авелліно»^[18]; тому наступного сезону тренер кремонезійці опинилися в середині таблиці, зокрема двічі зіграла внічию з «Ювентусом» (винесений до кадетської серії через події в Кальчополі^[19]), а також вдома перемогли «Наполі»^[20].

Після повернення Густінетті, яке відбулося влітку 2007 року^[21], клуб встановив рекорд^[22]: незважаючи на провал у фінальній частині чемпіонату — обставина, яка обернулася чергуванням з Армандо Мадонною на тренерському містку^[23] — але бергамаський клуб продемонстрував свій найкращий результат у Серії B^[24], з 78-ма набраними очками посіла 4-те місце, завдяки цьому вийшов у плей-оф^[25]. «Альбінолеффе» обіграв «Брешію» в півфіналі^[26], однак бергамці поступилася «Лечче» в заключному матчі, і таким чином не вийшов у Серії А^[27][28].

2010-ті роки: занепад

Протягом наступних трьох сезонів команда забезпечувала собі місце в серії B — з найбільшим ризиком у 2011 році, коли плей-оф з «П'яченцою» був необхідний, щоб уникнути Серії С^[29] — навесні 2012 року АльбіноЛеффе опустився з третього з кінця місце в чемпіонаті, після 11 поразок поспіль, що опустило серійців на останню позицію^[30]. Тим часом, клуб позбавили на 10 очок, зменшений після апеляції до 5, за причетність до скандалу зі ставками^[31], команда в підсумку посіло шосте місце, а в плей-оф у травні 2014 року поступився «Кремонезе»^[32].

За підсумками сезону 2015/16 років посів 7-ме місце й вилетів до Серії D^[33], а в наступні роки найкращі результатами стали півфіналі плей-оф й другим раундом Кубка Італії, обидва досягнуті в 2020/21 роках^[34].

Національні змагання

• Кубок Італії Серії C
  • Володар (1): 2001/02

• Серія B
  • Фіналіст плей-оф (1): 2007/08

• Серія C1
  • Срібний призер (1): 2002/03 (група A)

• Серія C2
  • Срібний призер (1): 1998/99 (група A)

Юнацькі турніри

• Національний чемпіонат Данте Берретті
  • Чемпіон (1): 2013/14

• Чемпіонат Прімавери 3
  • Чемпіон (1): 2022

• Національний чемпіонат U-17
  • Чемпіон (2): 1999/2000, 2012/13

• Трофей Анджело Доссени
  • Чемпіон (1): 2012

• Трофей міста Віньйола
  • Чемпіон (1): 2011

Участь у чемпіонатах

Виступи у кубку

Командна статистика

• Рекорд відвідуваності в одному матчі
  

16 751 глядач у матчі чемпіонаті Серії B 2006/07 «Альбінолеффе»-«Ювентус»^[35]

• Рекорд сезонних перепусток
  

2 622 глядача у чемпіонаті Серії B 2008/09 років^[36]

• Рекорд набраних очок за один сезон
  

78 очок у Серії В 2007/08 років

• Найкращий результат у чемпіонаті країни
  

4 місце в чемпіонаті Серії В 2007/08

• Найдовша безпрограшна серія в сезоні
  

19 поєдинків (5 перемог і 14 нічиїх між 2-м і 20-м турам у Серії B 2006/07)

• Найтриваліша програшна серія

11 матчів (з 29 по 39 тур в Серії B 2011/12)

Індивідуальна статистика

Марко Челліні, який відзначився 23-ма голи в Серії B 2007/08, є абсолютним рекордсменом з кількістю забитих м'ячів за один сезон у футболці «Альбінолеффе», перевершив попередній рекорд з 17-ма м'ячами, забитих Роберто Бонацці в Серії C1 2002/03. Рекорд за забитими м'ячами в одному поєдинку Серії B належить Омару Торрі, який 2 квітня 2010 року відзначився хет-триком у поєдинку проти «Фрозіноне»^[37].

Нижче наведені рейтинги найкращих індивідуальних даних із зазначенням кількості сезонів, проведених у клубі, у дужках.

Кольори

У 1998 році новостворений клуб вирішив затвердити синій і світло-блакитний як офіційні кольори, щоб вшанувати біло-блакитну форму «Альбінезе» та біло-блакитну форму «Леффе». Два вище вказані кольори завжди використовувалися «Альбінолеффе» у домашній формі, в той час як червоний і жовтий використовувалися у виїзній формі як посилання на герб провінції Бергамо^[38].

Офіційні символи

Герб

Герб клубу (прийнятий з 1998 року і ніколи не змінювався) — праворуч знаходиться золота вежа на червоному тлі, ліворуч — синій журавель на аналогічному фоні; у нижній частині намальована хвиля води, яка простягається вгору та виходить зі щита праворуч. Зовнішня корона, також світло-блакитна, несе повну назву клубу синіми друкованими літерами.

Загалом логотип нагадує герби муніципалітетів, до яких належить клуб (вежа Альбіно та журавель Леффе^[39]) та його географічне розташування (де потік води представляє річку Серіо та її долину)^[40].

Гімн

Офіційним гімном є «Альбінолеффе відзначся гол»^[41], написана співаком й автором пісень з Бергамо Даніеле Реджані влітку 2007 року й транслювалася перед домашніми матчами, починаючи з 25 серпня 2007 року в матчі «Альбінолеффе»-«Спеція»^[42].

Талісман

Талісманом клубу є бобер з антропоморфним елементом й одягнений у соціальний трикотаж, якого називають Ріно Касторіно; на домашніх матчах «Альбінолеффе» постійно присутній аніматор, який одягає костюм талісмана й розважає публіку під час перерви у домашніх матчах^[43].

Стадіон

До 2003 року для проведення домашніх матчів клуб орендував у муніципалітету Леффе стадіон Карло Мартінеллі. Останній стадіон уже був місцем проведення матчів Леффе, а «Альбінезе» грали на парафіяльному стадіоні в Альбіно імені Джона Фіцджеральда Кеннеді.

Починаючи з виходу до Серії B, отриманого в кінці чемпіонату Серії C1 2002/03 років й до Серії C 2018-2019, домашні матчі «Альбінолеффе» проходили на стадіоні Стадіо Атлеті Адзуррі д'Італія в Бергамо^[44]. Рішення орендувати об'єкт у столиці було прийнято з метою відповідності структурним вимогам, які на той час висувала Національна професіональна ліга для ліг вище третього дивізіону. З 2010 року, на матчі «Альбінолеффе», лише одна трибуна та зона, зарезервована для гостей, були відкриті для глядачів^[45].

У 2019 році перестають використовувати стадіон у Бергамо і переїжджають на муніципальний стадіон Чітта-ді-Горгонзола; тим часом розпочато будівництво нового стадіону в Цаниці, у прибудові навчального центру. Починаючи з сезону 2021/22 років виступає на власному стадіоні стадіоні «АльбіноЛеффе».

Тренувальна база

Тренувальним центром першої команди та молодіжних команд є тренувальний центр «Альбінолеффе»: розкинувся на площі близько семи гектарів між муніципалітетами Цаніка та Комун-Нуово, включає адміністративні офіси компанії та три ігрові поля. Спочатку він належав консорціуму BCC з Бергамо, але викуплений на аукціоні у компанії з нерухомості, а потім проданий у 2008 році «Альбінолеффе» для спортивного використання. 6 червня 2009 року комплекс офіційно відкрили з назвою її шляхів до чотирьох персонажів, що належать до історії компаній «Альбінезе» і «Леффе», а саме П'єтро Каттанео, Франко Герарді, Флавіо Луссана та Луїджі Піні^[46].

Керівництво

Спонсор

Капітани

• Дамьяно Сонцоні (1998-2006)
• Іван Дель Прато (2006-2008)
• Філіппо Кароббіо (2008-2009)
• Рубен Гарліні (2009-2011)
• Роберто Превіталі (2011-2012)
• П'єрре Регонезі (2012-2014)
• Алессандро Сальві (2014-2015)
• Андреа Сонцин (2015-2016)
• Фабіо Гавацци (2016-2020)
• Гарміне Джорджоне (2020-теп. час)

Гравці національних збірних

На даний час є п'ять гравців, які принаймні один раз присутні в збірній Італії після того, як виступали в «Альбінолеффе»^[48]: воротар Федеріко Маркетті, захисник Федеріко Пелузо, півзахисник Алессандро Діаманті та нападники Марко Сау та Андреа Белотті. Що стосується легіонерів, то фінський Мехмет Хетемай, сьєрралеонець Кевуллай Конте, гвінейець Карамоко Сіссе та латвійець Сергійс Воробйовс виділяються своїми виступами у своїх основних національних збірних.

Нижче наведено список вищезгаданих спортсменів та їх статистика у відповідних національних збірних:

• Андреа Белотті (дебютував у 2016 році, 42 матчі та 12 голів)
• Алессандро Діаманті (дебютував у 2010 року, 17 матчів та 1 гол)
• Федеріко Маркетті (дебютував у 2009 року, 11 матчів)
• Федеріко Пелузо (дебютував у 2012 році, 3 матчі та 1 гол)
• Марко Сау (дебютував у 2013 році, 1 матч)
• Кевуллай Конте (дебютував у 2000 році, 120 матчів та 2 голи)^[49]
• Карамоко Сіссе (дебютував у 2008 році, 19 матчів та 3 голи)^[50]
• Мехмет Хетемай (дебютував у 2009 році, 7 матчів та 1 гол)^[51]
• Сергейс Воробйовс (дебютував у 2016 році, 3 матчі)^[52]

• Офіційний сайт клубу [Архівовано 4 травня 2022 у Wayback Machine.] (італ.)
• Офіційна сторінка «Альбінолеффе» [Архівовано 4 травня 2022 у Wayback Machine.] в соціальній мережі Facebook
• Офіційна сторінка «Альбінолеффе» [Архівовано 4 травня 2022 у Wayback Machine.] в соціальній мережі Twitter
• Канал «Альбінолеффе» [Архівовано 4 травня 2022 у Wayback Machine.] на YouTube
• Профіль клубу [Архівовано 4 травня 2022 у Wayback Machine.] на сайті soccerway.com
• Профіль клубу [Архівовано 4 травня 2022 у Wayback Machine.] на сайті transfermarkt.com
• Профіль клубу [Архівовано 4 травня 2022 у Wayback Machine.] на сайті zerozero.pt
• Профіль клубу [Архівовано 4 травня 2022 у Wayback Machine.] на сайті soccerpunter.com
• Профіль клубу [Архівовано 4 травня 2022 у Wayback Machine.] на сайті footballdatabase.eu
• Профіль клубу [Архівовано 4 травня 2022 у Wayback Machine.] на сайті worldfootball.net