Барабуля звичайна

Тіло видовжене і стиснуте з боків. Довжина до 33,2 см,^[2] зазвичай до 20 см (у Чорному морі до 22 см).^[3] Максимальна відома вага до 680 г.^[2] Спинний та анальний плавці короткі, хвостовий — віделкоподібний. Голова велика з різко опускаючимися, майже вертикальним рилом і високо посадженими очима. Маленький рот, розташований у нижній частині голови, має маленькі зуби-щетинки, з підборіддя звисають два довгих вусики. Тіло нерівномірно забарвлене червоним кольором, черевце сріблясте, із світло-жовтими плавцями.

Поширений у Середземному морі, північно-східній Атлантиці від Скандинавії до Сенегалу, також у Чорному і південній частині Азовського морів. Живиться безхребетними і дрібною рибою. Найбільші промислові скупчення султанки бувають навесні (кримське узбережжя і Керченська протока) та восени (узбережжя Кавказу).

Підвиди

Вид містить два підвиди:

• Mullus barbatus barbatus Linnaeus, 1758 — поширений у Атлантиці та Середземному морі.
• Mullus barbatus ponticus Essipov, 1927 — виключно у Чорному і Азовському морях.

• Mullus barbatus barbatus at FishBase
• Mullus barbatus ponticus at FishBase [Архівовано 9 серпня 2011 у Wayback Machine.]
• Рыбы вод Украины / Барабуля черноморская (Mullus ponticus (Essipov, 1927)) [Архівовано 6 лютого 2012 у Wayback Machine.]
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.

Це незавершена стаття про Окунеподібних. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.