Берингія

Берингова протока, південь Чукотського моря і північ Берингова моря є мілководними. За часів циклів глобального похолодання, як то останній льодовиковий період, велика кількість води концентрується в льодовиках Арктики і Антарктики, що приводить до зниження морського рівня і появу суходолу на шельфі, який після танення льодовиків був знов затоплений. Інші сухопутні мости були також і також пізніше були затоплені: приблизно 14 000 років тому, материк Австралія був зв'язаний з Новою Гвінеєю і Тасманією; Британські острови були зв'язані з континентальною Європа через сухий шельф Ла-Маншу; і сухий басейн Південно-Китайського моря зв'язував Суматру, Яву і Борнео з Азією.

Підвищення і падіння рівня моря відкривали Берингію в плейстоцені декілька раз. Сухопутний міст у Берингії існував в останні два льодовикових періоди: 35 000 тому та 22 000-7 000 років до Р.Х.. Протока по-друге з'явилась приблизно 15 500 років тому, ^[5] і 6 000 тому прийняла сучасні риси^[6]

Вільна від криги Берингія була величезною резервацією під час останнього Вюрмського льодовикового максимуму; тут вижили рослини, які змогли пристосуватись до незахищених від вітру умов субарктики.^[7], але довкілля Берингії постійно змінювалось, з ним змінювалось які рослини і тварини могли вижити. Великий суходіл міг бути як бар'єром, так і мостом: під час холодніших періодів льодовики просунулись, і кількість опадів зменшилася. Під час тепліших періодів, дощ і сніг змінювали ґрунти і стік. Скам'янілості вказують, що на той час смерека, береза і тополя росли північніше сьогоденної північної межі, а клімат тоді був теплішим і вологішим. Мастодонтам, яким було потрібно багато їжі, було б важко вижити в сухій тундрі. Навпаки, мамонт процвітав у Берингії, на що вказує ландшафт, котрий був вельми строкатим.

Берингійський суходіл важливий за декількома причинами, не в останню чергу він дозволив людству заселити Америку 25 000 років тому. ^{[8] [9]} Тварини також були спроможні мігрувати через Берингію. Ссавці, що виникли в Азії, мігрували в Північну Америку. Це хоботні і леви, які еволюціонували в ендемічні види в Америці, на сьогодення вимерлі. Коневі і верблюдові виникли в Північній Америці (і пізніше вимерли там), мігрували до Азії.

• Bering Land Bridge National Preserve [Архівовано 30 серпня 2010 у Wayback Machine.]
• "The Bering Strait Crossing" by James A. Oliver ISBN 0-9546995-6-4 Information Architects 2006 & 2007 (Revised)
• What is Beringia? [Архівовано 31 грудня 2005 у Wayback Machine.]
• D.K. Jordan, "Prehistoric Beringia" [Архівовано 25 грудня 2008 у Wayback Machine.]
• Paleoenvironmental atlas of Beringia: [Архівовано 8 грудня 2004 у Wayback Machine.] includes animation showing the gradual disappearance of the Bering land bridge
• Yukon Beringia Interpretive Centre [Архівовано 24 січня 2009 у Wayback Machine.]
• Paleoenvironments and Glaciation in Beringia
• Anne Weil, 2002. "Late Cretaceous and early Paleocene mammalian exchange between Asia and North America"
• Study suggests 20000 year hiatus in Beringia
• Mitochondrial Population Genomics Supports a Single Pre-Clovis Origin with a Coastal Route for the Peopling of the Americas, American Journal of Human Genetics, 82 (3), 583-592 (3 March 2008). pdf file of article (525kb)
• Pielou, E. C., After the Ice Age : The Return of Life to Glaciated North America (Chicago: University of Chicago Press) 1992
• Hey, Jody, 2005. "On the Number of New World Founders: A Population Genetic Portrait of the Peopling of the Americas" in Public Library of Science Biology 2005 May 24;3(6):e193 [2]