Берони

Беро́ни (лат. Beroni; ісп. Berones) — кельтське плем'я на Піренейському півострові в IV — І століттях до н. е. Мешкали на північному сході півострова, в Беро́нії (лат. Beronia), в середній течії річки Ебро, в межиріччі Тирона і Альхами (сучасна Іспанія, Ла-Ріоха, південь Наварри і Алави). Були сусідами кельтоіберів. Походили від кельтів Галлії^[1], звідки переселилися у IV столітті до н. е.^[2]. Займалися відгонним скортарством. Головним містом була Варія (Варея), поблизу сучасного іспанського міста Логроньо. Контролювали поселення Лібія, Трітій-Мегалій, Білібій й Контребія-Левкаде. У ІІІ—ІІ століттях до н. е. були незалежними від кельтоіберської конфедерації. Воювали із васконами. На початку ІІ століття до н. е. виступили союзниками кельтоіберів, 186 року до н. е. розбиті римлянами в битві при Калагуррісі^[3]. У І столітті служили в римській допоміжній кавалерії в Італії. Разом із іншими іспанськими племенами брали участь в Союзницькій війні (90—88 до н. е.). Зникли внаслідок романізації Піренейського півострова.

Берони
карта Беронії
Ареал	сучасна Іспанія, Ла-Ріоха й південь Наварри
Близькі до:	кельти, кельтоібери
Мова	кельтська мова
Релігія	язичництво