Божиків

Розташоване на правому березі річки Золота Липа, у яку впадає річка Літятинський потік. Дворів — 241^[5]. У селі є вулиці: Вічна, Криві, Лози, Нова, Островець, Скаскова, Слобідка, Центральна та Шумлянецька^[6].

На південний захід від села розташований ботанічний заказник «Кизилові гаї».

Клімат

Для села характерний помірно континентальний клімат. Божиків розташований у «холодному Поділлі» — найхолоднішому регіоні Тернопільської області.

Перша писемна згадка — 1443 року^[7]. Вже тоді село славилось своїми ставами. У 1444 році згаданий дідич села Івасько,^[8] його брати Васько та Олехно.^[9] Друга дружина Грицька Кердейовича Ядвіґа підписувалась з Бережан та Божикова.^[10]

У XV століття село належало магнату Мартину Свірзькому зі Свіржа.

У середині XV століття в «Актах гродських Галицької землі» згадується й сільська церква.

Ян Непомуцен Топач Копичинський у 1787 році набув право власності (посідання) на частину маєтку в Божикові.^[11]

У XVIII—ХІХ століттях маєток у Божикові належав шляхетським родинам Мошинських, Янковських, від початку 1880-х років — єврейському промисловцю з Підгаєць Іро Лілієнфельду, близько 1892 року перейшло у власність вихреста Людвика Сломніцького, згодом його сина Броніслава. Останнім власником фільварку у 1930-х роках, по смерті Броніслава Сломніцького, була його вдова Дорота Сломніцька, яка одночасно володіла й кількома селами на Теребовельщині (Тютьків, Дарахівка).

У 1909—1944 роках проходила залізниця Львів-Підгайці.

На хуторі Лози відбувся останній відомий бій бойової групи УПА 14 квітня 1960 року (група Перегінця-Пальчак-Цетнарського).

Після ліквідації Бережанського району 19 липня 2020 року село увійшло до Тернопільського району^[12].

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким^[13]:

Від 28 квітня 2012 року село належить до виборчого округу 165^[14].

• церква Святителя Миколая Чудотворця (1870, ПЦУ);
• церква Святого Миколая (2011, УГКЦ);
• церква Успіння Пресвятої Богородиці (2012, УГКЦ);
• церква АСД.

Діють Божиківський навчально-виховний комплекс «загальноосвітній навчальний заклад І — ІІ ступенів — дошкільний навчальний заклад», народний дім, сільська бібліотека, відділення зв'язку.

Є церква Миколая Чудотворця (1870; кам'яна), збереглися будівлі школи (друга половина ХІХ століття) та Народного дому (1926).

Встановлено кам'яний хрест на честь скасування панщини (1848) та 950- і 1000-літнього ювілеїв хрещення Руси-України; споруджено дві «фігури» Миколая Чудотворця (1934; кам'яна), фігура Матері Божої (1927), пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям; насипана символічна могила Борцям за волю України (1990); відкрито меморіальну таблицю на честь поета-повстанця, уродженця села, Мирослава Кушніра (1997), пам'ятник Т. Шевченку (1999).

23 жовтня 2011 року посвячено нову греко-католицьку церкву святого Миколая.

Скульптура святого Миколая

Щойновиявлена пам'ятка історії^[15]. Розташована між церквою і сільрадою, подвір'я О. Осадца^[16].

Виготовлена 1934 року самодіяльними майстрами з каменю^[16].

Постамент — 1х1 м, висота — 1,6 м; скульптура — висота 1,25 м^[16].

Народилися

• Степан Буняк (нар. 1967) — український громадсько-політичний діяч. Викладач кафедр менеджменту Інституту економіки і менеджменту Львівської політехніки та державного інституту новітніх технологій та управління ім. В. Чорновола, громадсько-політичний діяч, мер Любіня Великого (2006—2010, 2010—2014 рр). Учасник Антитерористичної операції 06.09.2014 — 18.04.2016 р. 06.09.2014 — командир протитанкового взводу Батальйону територіальної оборони «Воля», ст. лейтенант. 28.01.2015 р — командир 2 мотопіхотної роти 3 ОМПБ 24 ОМБр. 05.03.2015 р присвоєно військове звання капітан. 29.04.2016 р — 08.07.2019  — голова Мостиської РДА. Обраний депутатом Львівської обласної ради в багатомандатному виборчому окрузі № 3 від політичної партії "ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ" на чергових місцевих виборах 25.10.2020р. Учасник війни проти російської федерації з 24.02.2022 р, капітан, командир мотопіхотного взводу мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону механізованої бригади імені Короля Данила. Отримав важке поранення 08.04.2022 року у боях, обороняючи місто Попасна від російських загарбників.
• Михайло Зінь (1928 — 2007) — український науковець, професор і декан Віндзорського університету (Канада), автор численних підручників з бухобліку.
• Марія Клячко (14 жовтня 1914 — 20 лютого 2003) — магістр Колумбійського університету (США), професор політології.
• Кметик Володимир (21 червня 1903 — 8 липня 1983, Торонто) — випускник Лювенського католицького університету в Бельгії. Активіст «Пласту», діяч Ревізійного союзі українських кооператив. По війні опинився в Канаді.
• Кудла Володимир (1920—1985, Віндзор, Канада) — громадсько-політичний діяч. Провідний член організацій Визвольного фронту, член Головного комітету підгайчан, меценат видавничого фонду.
• Кушнір Мирослав Андрійович (12 вересня 1922 — листопад 1944) — поет, перекладач, публіцист, мемуарист. У партизанському загоні УПА, с. Добра
• Семенів Остап Михайлович (нар. 1932) — інженер-економіст, кандидат економічних наук, доцент, автор 120 друкованих робіт, у тому числі чотирьох підручників і навчальних посібників, доцент кафедри менеджменту організацій Національного університету «Львівська політехніка».
• Скасків Григорій Юрійович (28 лютого 1891 — 27 вересня 1938) — служив в австрійській армії уланом, також в УГА та армії УНР. Викладав історію України в Полтавській гімназії, видатний діяч УНДО 1920—1930-х років. Режисер аматорського театру, активіст товариств «Просвіта», «Сокіл», «Сільський господар».
• Скасків Михайло (1914 — 24 липня 1944) — учасник національно-визвольних змагань.
• Скасків Ярослав Григорович (24 червня 1922 — 19 липня 1944, с. Старі Стріличі) — керівник Юнацтва міста Львова (1941), Львівської області (1942), керівник Крайового проводу Юнацтва (від 1943). В червні 1944 року призначений тереновим провідником Львівщини, членом Крайового проводу ОУН. Посмертно нагороджений Срібним Хрестом заслуги УГВР (1945).
• Стеткевич Іларіон Іванович (1833 — 7 лютого 1901) — греко-католицький священик, парох Божикова 1865—1901, декан Підгаєцький 1866—1901, член москвофільського товариства імені Михайла Качковського, «Народного Дому» у Львові та член повітової ради з 1860-х років, титулярний радник львівської митрополичої консисторії з правом користування крилошанськими відзнаками (1883), член виділу товариства «Руська бурса» у Бережанах (1883), засновник товариства «Народна торгівля» у Бережанах (1885), член бережанського Товариства будови і відновлення руських церков (1893), голова повітової «Просвіти» (1898). Ініціатор побудови церкви, створення читальні, кооперативи, райффайзенівки.
• Тяжка Олександра Василівна (нар. 1937 — д. м. н., професор, зав. кафедрою педіатрії № 1 Київського Національного університету.
• Фліссак Ярослав Антонович (нар. 1954) — директор департаменту з питань науки та гуманітарної сфери Рахункової палати України. «Заслужений економіст України» (2006).
• Глинський Ярослав Миколайович — народився в с. Божиків. Доцент кафедри фізико-математичних наук. Від 1995 року працює на посаді доцента кафедри обчислювальної математики і програмування НУ «Львівська політехніка».

Перебували

• травень 1745 — рейд загону Олекси Довбуша.
• 16 травня 1886 — Сильвестр Сембратович, кардинал, митрополит УГКЦ, на посвяченні церкви.
• 16 березня 1900 — Євген Петрушевич, на відкритті райффайзенівки у селі.
• 8 травня 1907 — Кость Левицький на виборчому вічі.
• 15 травня 1910 — Кость Левицький на виборчому вічі.
• 26 липня 1916 — німецький імператор кайзер Вільгельм і цісар Австро-Угорщини Карл Габсбург
• червень 1917 — Олександр Керенський
• 1-2 березня 1919 — Симон Петлюра, ідучи з Бережан на станцію Литвинів-Божиків
• 1943 — Роман Шухевич, відвідуючи в сусідній Волощині розвідшколу УПА і центральний провід ОУН.
• 1945—1948 — Василь Кук, тоді керівник Подільського Проводу ОУН, згодом останній командир УПА.
• 1 вересня 1996 — Ігор Калинець, лауреат Шевченківської премії.
• 14 серпня 2011 — Ігор Калинець, лауреат Шевченківської премії, Остап Стахів, народний артист України.
• Пасічний Петро — вояк УПА, член Подільського окружного проводу ОУН, останній керівник боївки ОУН.

• Дем'янова І., Щур К. Божиків // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 154. — ISBN 966-528-197-6.
• Семенів В. Божиків — село на перехресті століть. — Львів : Друкарські куншти, 2010. — 680 с.

• Божиків