Болек Поливка

Болеслав Поливка народився в сім'ї актора-аматора. Акторської майстерності навчався в Академії драми в Брно, де захоплювався пантомімою. Поливка появився на кіноекранах ще у 1960-х роках. У 1969 році в Брно він був співзасновником театру «Гуска на мотузку́»^[cs], де на тому ж місці в 1993 році з'явився «Театр Болька Поливки».

У 1971 році він закінчив навчання в Академії в місті Брно грою в п'єсі Ладислава Смочка^[cs] «Дивний день доктора Звонка Бурка» (Podivné odpoledne dr. Zvonka Burkeho).

У 1993 році він заснував власний театр «Болек Поливка» у Брно, але також був гостем у Зліні або празькому театрі на Виноградах.^[3]

Творчість Болека Поливки як письменника, режисера та міма натхнена блазенством, commedia dell'arte, та ранніми комедійними фільмами. Проте час від часу він послуговується голосом, що робить його звичним театральним актором.^[4]

Поливка співпрацював з чеським режисером Володимиром Сісом, а з 1980-х років з Вірою Хитиловою, яка часто брала його на головні ролі у своїх «моральних комедіях».

За роль священика Голі у фільмі «Забуте світло»^[cs] (Zapomenuté světlo) на Міжнародному кінофестивалі в Карлових Варах у 1997 році він був визнаний найкращим актором і нагороджений Чеським левом. Вдруге він був нагороджений Чеським левом у 2000 році за роль у фільмі «Ми повинні допомагати одне одному»^[cs] (Musíme si pomáhat) режисера Яна Гржебейка^[cs]. Фільм також був номінований на премію «Оскар» як найкращий фільм іноземною мовою.

Поливка також представляє два телевізійні шоу на Чеському телебаченні — «Манеж Болька Поливки» (Manéž Bolka Polívky) і «Больковини» (Bolkoviny).

Одним з проєктів Болька було в 1993 році проголошення ним самого себе волоським королем довічно, коли для підтримки туризму Томаш Гарабіш заснував «Волоське королівство». На своїй фермі в Ольшанах Болек Поливка організовував різні акції, наприклад «чемпіонат світу» з кидання кременю в жито. Чеське телебачення транслювало низку концертів, особливо народних колективів під назвою «Спів на фермі». Однак, у 2013 році Регіональний господарський суд у Брно оголосив ферму Поливки банкрутом через вісім мільйонів боргів.^[5]

Болеслав Поливка був одружений тричі та має шестеро дітей, зокрема акторку Анну Поливкову^[cs].

• 1978 : Балада для бандита (1978)
• 1981 : Лихо (1981)
• 1981 : Останнє масло (1981)
• 1982 : «Лихо»^[cs] / (Kalamita) — Гонза Достал
• 1987 : «Блазень і королева»^[cs] / (Šašek a královna) — каштелян
• 1989 : Ніжний варвар (1989)
• 1989 : Я сиджу на гілці і мені добре (1989)
• 1992 : Спадщина, або блін, хлопці, гутентаг / (Dedictví aneb Kurvahosigutntag) — Богус
• 1996 : «Забуте світло»^[cs] / (Zapomenuté světlo) — батько
• 1999 : «Лігва»^[cs] / (Pelíšky) — дядько Шебек
• 2000 : «Поза містом»^[cs] / (Cesta z města) — провінціал Лудва
• 2000 : «Ми повинні допомагати одне одному»^[cs] / (Musíme si pomáhat) — Йозеф Чижек
• 2002 : «Втеча до Буди»^[cs] / (Útěk do Budína) — Стефан Бараньї
• 2005 : «Гном» / (Skřítek) — батько
• 2005 : Щось на зразок щастя (2005)
• 2006 : «Приємні моменти без гарантії »^[cs] / (Hezké chvilky bez záruky) — Дуб
• 2008 : Баторі / (Bathory) — монах Петер
• 2011 : Чарівна ковдра (2011)
• 2013 : Відродження (2013)
• 2014 : «Чоловік за викликом»^[cs] / (Hodinový manžel) — Милан
• 2015 : Домашній догляд / (Domácí péče) — Лада